У дворі виникла неоднозначна ситуація, коли частина жильців обмежила рух частиною двору, поставивши замок на ключі, через що дружині проблематично паркуватися там, де їй було зручно, бо для цього треба когось видзвонювати та просити. Політично складна ситуація, де я з одного боку, озвучую претензії від імені дружини, бо жінок-водіїв чоловіки чомусь просто не слухають. З іншого боку, я розумію сенс встановлення замка, бо двір малий, а понаїхавших у робочий час стає все більше, і вони блокують деякі ділянки двору та створюють проблеми. Моя мрія — шлагбаум у дворі, щоб у робочий час там не паркувалися хто попало. З сусідами, що обмежили частину двору, доводиться тримати політичну позицію: я розумію і вас, і дружину, але дружину більше, проте сваритися нікому не в кайф. Наче досягли консенсусу, для цього мені довелося донести обґрунтовану позицію сусідів до дружини та мотивувати її не кіпішевать, бо вони йдуть назустріч у цій ситуації макстмально, але без декорації, наче я на боці тих, хто ігнорує її обурення.

***

Ще одна робота в італійському закладі, і цього року фініта, я вже цьому навіть радий. Що по наступному року — подивимося. Я сподіваюсь на краще — що я замість роботи в цьому закладі оберу щось інше. Мене прикумарила одноманітність на неможливість розвивати цей проект, при високому рівні всіх колег це виявилося на практиці неможливим, бо мені треба не лише займатися аранжуванням та організацією виступів, а ще й збирати всіх на репетиції, бачачи, що не всі в захваті від цієї ідеї.

***

Почав робити пару аранжувань симпатичних кримськотатарських тем. Це все, ясно, не для переглядів на ютьюбі, хоча як знать. Турки вважають цю культуру спорідненою зі своєю, самі виконують кр.-тат. пісні. У нас, можливо, зацікавляться викладачі гітари, хоча якщо я зроблю одну пісню так, як мені краще звучить, вони можуть злякатися заморочних аплікатур.

Якщо спитати у когось, як ти уявляєш культуру якогось народу, людина згадає щось таке, що є особливого в того народу і чи відноситься це до його культури, тоді включить це у список елементів, які викликають стійку асоціацію з певною культурою, а відтак і з самим народом.

Елементів народної культури більше, ніж здається, і з цим пов'язані різні хибні уявлення. Наприклад, в Іспанії є сліди арабської культури — оці дворики, палаци, які є в Андалусії. Утім якщо розібратися з тим, хто такі араби, то виявиться, що це передусім жителі Аравіського півострова, а інші арабські країни арабізовані; до того ж, жителям пустелі та засушливих регіонів було не до того, щоб будувати такі палаци з фонтанами, і це було запозичено у персів, яких вони завоювали та ісламізували, хоча арабізувати їх не вдалося. Але культурна апропріація спрацювала, і в голові у туриста Альгамбра = араби, хоча ця рівність дуже приблизна. В цілому — картинка, форма, звук, рух, смак грають роль, бо все це складає цілісний образ культури, її відчуття на різних рівнях.

Знецінення артистичних професій в Україні веде до того, що у самих українців при згадці про українську культуру не буде виникати стійкої асоціації, яка б містила в собі повноту елементів, які породжують відчуття різної природи та певні почуття. Прибрати елементи російської культури — це допоміжний засіб, але не основний. Ворог століттями витрачав ресурси на те, щоб відчуття повноти викликали саме елементи російської культури, і багато хто з українців досі ниє за булгоголями, толстоєвськими та вільним користуванням рос.мовою в всіх сферах. Висновок: прибирати росіянське можна і треба, але це лише допоміжні засоби, і не варто розраховувати, що відсутність чогось одного автоматично закриє потребу в чомусь іншому, бо інакше це спроби поводитися, як герої рос.казок, де щось стається само собою або за щучим велінням.

Іноді в тредсі вискакують питання про те, як стати музикантом, але майже ніколи не цікавляться тим, яка різниця між професійними та хоббі музикантами - для дописувачів якщо ти граєш собі або з друзями на гітарі більше часу, ніж зазвичай, то ти типу вже музикант.

Але є суттєва відмінність між проф. та хоббі музикантами у тому, як вони ставляться до роботи.
Хоббік іде кудись пограти тоді, коли йому це по приколу. А якщо якісь інші плани - то не йде або забуває, що домовлявся. Навіть якщо має непоганий виконавський рівень - ти з ним домовляєшся заздалегідь, а він може сильно запізнитися чи взагалі не прийти, бо йому не нагадали про роботу, а сам він забув.

Профі музиканти в цьому сенсі поводяться інакше - наприклад, щоб запросити когось, я питаю, чи вільна дата. Якщо вільна - то давай ставити роботу на цю дату, це типу як стандарт. Це само собою, що якщо дата вільна, і можна поставити роботу, то найчастіше можна на музиканта розраховувати. Так і до мене звертаються, і так само я погоджуюсь, якщо дата вільна. Поняття вихідних нема, і якщо пропонують роботу, ми її беремо.

Але при тривалому завантаженні починаєш заздрити хоббікам з їхньою простотою та легкістю. Виникає перевтома, і хочеться десь свою участь скасувати, для цього треба знайти якусь відмазку. От і починаєш щось вигадувати, типу у мене якийсь форсмажор, якась халтура чи інша термінова справа, бо поняттям втоми далеко не всі колеги оперують. Можна якось пояснювати ситуацію типу: "розумієш, ми всі цінуємо в колегах стабільність, коли вони виходять на роботу, якщо заздалегідь пообіцяли, але є різні моменти, про які ми зазвичай не говоримо, і перевтома при неможливості повноцінного відпочинку - один з таких моментів, так от нікому не стане краще, якщо під дією перевтоми я взагалі перестану підписуватися на роботу, тому її треба свідомо дозувати вже зараз", але подібні пояснення не всюди доречні, бо люди звикли вимірювати все по собі, і якщо у них вистачає мотивації та енергії там-сям стрибати, то вони не зрозуміють проблеми, передусім не відчують її. Плюс у професійному колі ми вирішуємо дуже обмежене коло питань, це зручно, але питання мотивації та інших нюансів, які стосуються ціннісної системи, ми намагаємося обходити стороною. Це робить спілкування обмеженим, але стабільним в робочому сенсі.