Я не знаю, як назвати це відчуття, крім як тугою за батьківщиною.
Наскільки Індія стрьомна у багатьох аспектах, але моє - це моє.

Бачився якось із колегою, він почав вчити джаваскрипт. Сам гарний гітарист, але його дістало безгрошів'я. Я згадав, як коли я з'ясовував, як побудовані веб-сайти, мене вражали програмні елементи на сторінці, коли літає сніг, біжить рядок, замінюється колір елемента чи клік мишой створює феєрверк. Якщо з побудовою сайту я так-сяк розібрався, і мені це згодилося в роботі, то з джаваскриптом так не вийшло, бо там так не розберешся. Ввімкнув собі туторіал та дещо дізнався, потім посидів створив таку корисну для гітаристів-початківців вєщ:

тиц мишом.

Коли я займався програмуванням, займався музикою як хобі. Тепер займаюся музикою, іноді повертаючись до програмування як просто сфери, у якій я трохи шось тямлю, та я не можу братися за роботу на замовлення, програмування або є інструментом забезпечення власних потреб, або воно мене висаджує одразу, що навіть комп вмикати рука не піднімається. Можливо, створення таких веб-додатків, що були б корисними у викладанні гітари, це компроміс між моєю мотивацією та корисністю для інших.

Дійшли руки до кодування у джаваскрипті. Написав код, який виводить малюнок у вигляді грифа з крапками, виводить назви нот або вказує крапки на грифі, що відповідають певним тризвукам акордів. Кістяк є, працює, треба тепер вирішити супутні питання з динамічною зміною цих крапок на сторінці згідно вибраного у формі, поки що не розібрався з усіма потрібними методами.

Цікаво, є й інші ідеї. Мабуть, зроблю на сайті розділ з різними фішками, які стануть у пригоді новачкам. Розрахунок нот гами, гармонічних функцій у тональності і т.п. У якості хобі покатить.

У Хлібному усю дорогу крутять попсу 90-х. Каєф. East 17, Dr Alban і теде. Не в тому справа, що то ностальгічне музло, я не сумую за тими часами, то був треш. Чисто музично ця попса цікавіша, ніж те, чого потребує сучасний формат — не більше 4 акордів на куплеті і на приспіві. А там і фактура, і гармонічні фішки, і модуляції. Працювали ж люди.

Увімкнув якось на ютьюбі гарний туторіал з джаваскрипта, щоб перевірити свою толерантність до айтішної сфери. Цікаво, що завдяки досвіду з php/mysql та 1C мені все там зрозуміло, навіть дещо цікаво, але по ходу прослуховування виникає отеє давно забуте відчуття - специфічної дереалізації та роздратування, яке характерне для сприйняття айтішних заморочок. Щось усередині сильно пручається тому, щоб я цю хрєнь взагалі чув та сприймав.
Не те щоб я справді хотів перейти з професійної музичної сфери у сферу музики як хобі у вільний після айтішної роботи час. Треба вчитися чомусь новому, бо з цими кубинськими піснями я відчуваю, наче перестаю бути музикантом, три-чотири акорди, і навіть їх нема мотивації грати не лажово. Я б залюбки продовжив заняття з фарсі, бо скучив за цією культурою, але в тому нема сенсу. Я б почав вчити румунську або циганську, але сенс також неясний. Мова програмування - по суті теж мова, тим більше що мені вчити якусь нову мову простіше через розуміння логічних структур та об'єктно-орієнтованого підходу. Але з програмуванням така хрєнь, що я колись у конторі за півтора року + рік роботи з 1С для ненависної бухгалтерії так жорстко вигорів, що айті сфера для мене чисто психологічно закрита. У мене з'являється жива цікавість тоді, коли є якась цікава задача. У випадку з джаваскриптом я навіть можу уявити, що б цікавого можна було б створити навіть для власного сайту. Може, це стане рушійною силою для того, щоб трохи просунути своє знання у цій сфері. Врешті мені завжди було цікаво, коли я сам можу шось прикольне створити на веб-сторінці.

Звичайно, для мене історія з втечею з професійної музики була б величезним фейлом. Бився, бився, щоб просто взяти і здатись. Треба, щоб все було зооовсім погано, щоб я так зробив. Тим більше, знаючи, що мені не стало б сильно краще. Бо, отримуючи більше грошей, я б втратив те, що для мене цінніше.

Оце подивишся на ці кабаки, на ці виступи з мізерними гонорарами, на ці уроки, яких усього кілька на тиждень, і думаєш: може, оце вчити якусь мову типу джаваскріпт чи ще якусь айтішну хрєнь. Навіть якщо повернеться довоєнне завантаження, тут ще питання, що це по суті змінить. Бо ті ж запити, ті ж кабаки, сольної роботи нуль, варіантів просувати себе як соліста нуль, реалізації композиторської роботи нуль, ну а так хіба що бабло суттєве було б. Іноді накатує настрій, особливо коли відчуття колеса, у якому крутишся і не розумієш, нащо.

По роботі є трохи є уроків, є виступи з кубинським музлом, по можливості приторговую нотами. На цьому тижні бул три виступи - з початку війни рекорд.
***
У нашому складі, з яким граємо кубинське те й се, намагаюся вносити смуту та агресивно ставлюся до умов роботи у різних закладах. Колеги не звикли до того, що так питання можуть ставитися. Наче всі давно займаються виконавством та в курсі справ, в усіх є якісь очікування, але таке відчуття, що у тому колі, у якому я набував досвід, інші поняття, а тут вони якісь нечіткі. Я це пов'язую з культурою, у яку люди занурені. Кубинці - специфічний острівний народ, їхні пісні про якісь емоційно-побутові фішки, але не про соціальні негаразди та готовність дієво змінювати реальність. От у нашому випадку не вистачає того, щоб поменше вестися на шнягу, а від нових замовників очікувати як мінімум не менше, ніж вони очікують від нас. На це колеги кажуть, що це ж у будь-якому випадку робота, гроші. Але якщо придивитись, то в усіх є якась паралельна робота, а гроші від виступів настільки мізерні, що можна деколи й відмовитися від виступів, це було б корисно, але ніхто не наважується. Мені простіше у тому плані, що я у певні стосункові мульки вже награвся, і на роботі намагаюся більше думати саме про робочі моменти, крім того, я не позиціоную себе як музикант, що грає кубинську музику, тобто я залишаюся фламенко гітаристом, що ситуативно акомпанує кубинським пісням. Хз, як ситуація буде складатися завтра або післязавтра.
***
Якась іноземна жінка звонила, хотіла уроки гри. Я стандартну довоєнну ціну на виїзні заняття, яка з урахуванням курсу валют тепер у перерахунку виходить для них меншою. Ще так здивувалася: це що, за урок? - Так, за урок. - Ну я буду думати. Хай думає, а казати суму менше я просто не хочу, краще недозаробити, ніж опускати планку, у закладах її й без того прибили до рівня плінтуса.
***
Цікаві питання іноді ставлять. От запостив аранжування "Гей, соколи" для квартету, тут якась викладачка гітари у музшколі мені пише: а можете надіслати хоча б перші пару сторінок? Надіслав. Каже: ой, там третя октава, у мене учні таке не зіграють. Я думаю: хм, а невже на відео цього не було видно? Судячи з усього, ні, не видно. Лише ноти треба надіслати, щоб людина побачила, що там у тій композиції відбувається, але ніяк не на слух. Так само пишу завжди: стосовно нот пишіть у приват. Цього, схоже, не бачать, хоча написано, бо запитання про ноти валяться у коменти.
***
На тижні побував у Пінк Фройді, була робота, давно там не бував. Ще вразив заклад  Cквoт 17Б, колоритний, він хоча є типу баром, але там притомна сцена та звук, грати було приємно, інтер'єр по клористиці - як я люблю, суміш латиноамериканського та азіатського стилю.

Робив аранжування пісні "Гей, соколи" для гітарного дуету. Наче зробив, але думаю: щось інструметів  замало, в музшколах люблять ширші ансамблі. Додав третю гітару, вийшло повніше по звуку. Намагаюся зіграти партію соло, а там такі двоголосся, що учні молодших класів не вигребуть. Доведеться розкладати партію на дві простіші, буде тоді квартет. Та й самому буде легше зіграти для відео, бгг.
***
Дружина вже їде з Ясс, везе купу всячини друзям на подарунки, а мені каваааал. Планую на вівторок щось приготувати, щоб вона тут хоча б від'їлася, бо місцеве їдло там таке собі.
***
Зустрів учора на Пейзажці колегу, який співає пісні іспанською під гітару. Чувак котиться й котиться вниз. З верхнього ряду залишилося вже три зуби, мабуть. І є підозра, що він співає серед іншого різну руську хєрню, знаючи, що вже нізя. Але він руський з росії, ще й завжди був ватником. Не знаю, як зараз. Є ватники у Харкові, які кажуть, що на снарядах не написано, звідки вони. Пропонував разом на вулиці пограти. Пффф.