Іноді я закидую вудочки, щоб визначити, хто як розуміє значення певних слів, які означають певні поняття. Частенько виявляється, що розуміння геть різне, ти говориш про одне, людина тобі пише щось на тему, потім виявляється, що вона каже про інше, теми із самого початку вона не зрозуміла. Що ж, тут таке, є і хороші новини: ці люди розуміють щось інше — скажімо, щось таке, що розуміють усі ± однаково.

Зібралися нашею "кубинською" тусою на репетицію на базі. Зробили кілька пісень, потім повинні були йти у заклад, а виявилося, що сьогодні заклад скасував роботу — скоріше за все, через дощ, мало людей. Це магічним чином співпало з тим, що я оголосив, що хочу скоротити свою присутність у цьому закладі, бо гроші смішні, умови — як у хлєву, мотивація дуже розмита, і мені оце все просто неприємно бачити і відчувати. У будь-якому разі знайдуть, кого взяти на заміну.

Після репетиції натомість посиділи у кафе, ващє краса. Я б так замість цих виступів з задоволенням час проводив, репетиції та продумані штрихи та посиденьки в кафе — це краща соціалізація, ніж шопопало депопало.

***

Пройшовся до площі Перемоги, взяв у Сільпо різних ніштяків, зокрема м'яса, от котам тепер свято. Буду робити плов на днях. Головне не зробити його забагато, щоб не зіпсувався.

***

Дружина приведе мені з Румунії кавал. Товариш з Бухаресту організував мені у якості подарунку його придбання та пересилання в інше місто, хоча я був готовий його купити. Я йому натомість якось підгоню гарну сопілку.

Роздуми про значущість.

Ми живемо, надіючись на те, що досягнемо чогось такого, що матиме високу значущість. Що зарядимо Всесвіт результатами нашого існування та діяльності.

Значущість — це оціночна категорія, яка стосується чиєїсь системи цінностей. Тобто кожен окремий випадок, коли про щось кажуть, як про значуще, базується на окремій системі цінностей, яка живе в окремій голові.

Ми у гонитві за власною значущістю дивимось навкруги та сподіваємося передусім на те, що значущість є полем, яке спонукає до реакції, яке ми випромінюємо та змінюємо цим навколишній світ. Але твоя значущість для інших є результатом порівняння твого образу, якого ти не бачиш, з не твоєю системою цінностей. Та й світ і без того змінюється щосекунди.

Концентрувати свою увагу на тому, що матиме значущість для величезної купи людей — у цьому є сенс, щоб заробляти, але не більше. Бо те, що має тривалу значущість для великої кількості людей, є або геніальним, або легко зрозумілим. Геніальним зі своєї волі ти не станеш, а от легко зрозумілим бути простіше, хоча справді важливі сенси існують за межею легкого розуміння.

У мене є така мулька, що жоден національний символ для мене не є інструментом для злиття з культурою та заземлення. Заземлення — то взагалі не моє. Я так довго спочатку ідентифікувв себе з циганами, а потім цікавився культурою народів з іншими менталітетами, що потрапив у внутрішню еміграцію, і знаходжуся у ній по житті. Тому вишиванка для мене — це просто красивий етнічний одяг. Вид якоїсь уніформи не викликає відчуття статусу, скоріше тривогу за себе та близьких, бо людина в формі має ексклюзивні права, але залишається людиною, краще б перетворилася на просто функцію. Борщ — це просто тутешня їжа. Укр.мова — це тутешня мова. У нас є країна, але питання приналежності складне, країна — це територія+населення, країна тобі не належить, плюс до населення є багато питань. Країна, народ, земля будуть, навіть якщо будь-кого з нас не буде. Але у кожного є передусім він сам. Інше питання, наскільки сильне злиття з оточуючим середовищем. В тому-то й справа, що оточує мене скоріше уявне середовище, якщо говорити про його відчуття, ідентифікація у мене саме з ним.

Перебування на кількатижневій самоті дає певний навіть конструктивний досвід. Я от навчився лежати, наприклад. В основному, знаходжуся у тій кімнаті, де диван, телевізор, балкон і кондиціонер, сюди переніс ноутбук, з нього вмикаю щось на телевізорі, гітара теж тут. От і нема сенсу стрибати по кімнатах, хіба що учень прийде. Коли був на ДН сестри, а вона лікар, каже: нам досвідчений хірург казав, лежіть якомога більше, якщо нема змоги лежати, сидіть, але поменше стійте. Не без того, що у медиків свій гумор, але лежати я прохавав, це тема, треба взяти до уваги.

***

Ще одна тема — це їжа. Не заздрю тим, хто займається її приготуванням кожного дня. Іноді у якості творчості по приколу щось забацать, але коли це стає рутиною, від того нудить. Хоча якщо у питаннях покупки продуктів дотримуватися дисципліни (яка завжди була моїм найслабшим місцем) та планувати меню заздалегідь, то якось можна з цим змиритися, тим паче що їсти у закладах не всюди смачно та корисно, ще й відчутно дорожче, а часи зараз такі, що доводиться це теж брати до уваги.

***

До речі про пекло. Сьогодні найспекотніший день, завтра вже обіцяють дощі крім спеки. Зазвичай я у кімнаті дружини відчуваю духоту, бо у мене тіньова сторона та відчутно прохолодніше. Сьогодні зранку та вдень навіть кондиціонер не вмикав — просто пристрілявся до цієї духоти. Щоправда треба ще не забувати пити воду. А то я такий веселий, за обідом 0,5 пива, потім взяв самокат, поїхав купив зернової кави, там випив капучіно, поїхав через ботсад, там трохи потягав самокат по сходах вгору, поїхав у парк їсти морозиво, але там до мене дійшло, що це я фраернувся, і мені ще й у досить щільній сорочці та капелюсі якось вже стає не дуже комфортно при 33 градусах, краще їхати додому хоча б воду почати пити. Що ж. Я хоча б відстрелив, чому саме.

***

Після кількох аранжувань мультяшних пісень під фламенко трохи втомився від творчості на продаж, хоча є мотивація щось нове зробити, але немає мотивації цим займатись. У мене вже місяць майже готова обробка відомої української нар.пісні на 2 гітари, але я її досі чомусь не допиляв. Зараз, може, якісь свіжі ідеї по ній з'являться. Заодно буде що продавати, бо хвиля пройшла, ноти вже не купляють, а з сайту з продажу нот ніяк не дійде порція комісійних, навіть невелика.

Звичайно, оці ранкові прильоти у Київ додають тривоги, але перед харків'янами якось соромно, що стільки розмов про два вибухи на Лук'янівці, бо вони там відгрібають кожного дня. Я вибухів не чув, хоча їх було на районі гарно чутно, бо спав, ліг пізно, ще й минулої ночі не виспався, так жоден гуркіт мене не розбудить.

***

Каву зараз п'ю нечасто, вдома закінчилася, я не маю звички пити її на сніданок, а роблю це за компанію, а дружина ще в Румунії. Заварюю собі чай, а каву п'ю в кафе. Є вдома серед інших пуерів один відносно дешевий, але якісний, який мені зараз до вподоби більше, ніж дорожчі екземпляри. Спробував у якості експерименту додати вершків. Афігенна тема, такий тонкий цікавий смак, його хочеться чимось підсилити, але, з іншого боку, не хочеться зіпсувати цю суміш смаків чаю та вершків, хоча я б на цю тему поекспериментував ще.

***

Закінчив робити замовлені таби пісні з мультику Король Лев, тепер беруся за пісню Аладдіна. Оце репептуарчік пішов. Чи буде замовник все це грати, хз, але мені дещо з цих тем треба зробити у звичайному не прифламенкованому вигляді для власного канала.

***

Побував у парку Перемога учора, двоюрідна сестра там святкувала ДН. Який кльовий парк! Як Гідропарк, але компактніший, більше всього працює, нема марно гуляючої території, все дуже акуратно.

***

Приїхала мама, вирішили піти кудись на суші. Ішли через Хмельницького, там Мафія, пішли туди. Ніколи знову, наскільки безтолкове все, починаючи від васабі та імбиру, жестяк. Краще суші-сет взяти у Сільпо, напевно.

***

Подекуди у кафе та ресторанах неслабо стрибнули ціни, 20% та більше, а місцями істотно більше. Мабуть, таким чином ресторатори хочуть вийти на довоєнний дохід при меншій відвідуваності. Я це візьму до уваги, якщо постане питання про роботу у нових закладах.

***

Додивився серіал Обi-Baн Кeнoбi, бо поважаю франшизи Зоряних Війн. А воно особливо під кінець щось таке дитячо-наївне, такі діалоги смішні та місцями недолугі. Але старались.

Підняв несподіване для колеги питання про те, що я хочу зменшити свою участь у виступах у кубинському кабаку. Думав, у неї це викличе подив чи несприйняття, бо я у її складі акомпаніатор, і тут вже постає питання наявності роботи в інших. Але виявляється, що всі мої аргументи дуже зрозумілі, бо вона той кабак знає давніше й краще. Та й інші не те щоб дуже багато від такої роботи мають, як і я, і знаходяться у тих самих дебільних умовах, навіть гірше, хто живе далеко. Основна тема — як у Хайяма, краще голодати, ніж їсти шопопало, так само і з виступами. Крім того, я ненавиджу сальсу, я не хочу ані спостерігати, ані обслуговувати потанцюльки. Я не сприймаю більшість парних танців загалом. Це чисто моя персональна мулька, можна скільки завгодно мені пояснювати, що такий спосіб активного відпочинку має право на життя, але я це й без того розумію, але відчуваю шось своє, і з цим просто треба рахуватись. Передусім мені.

Концерт — це завжди інше. Наче сьогодні нічого нового не грали, все багато разів зігране. Якби грали у закладі, питання збору на роботу було б вирішене за 5 хв. А концертний формат — то окрема тема. Не проводити уроків, роздрукувати програму, повторити якісь сольні проходи, обговорити деталі по структурі з колегами, щоб не звучало "на шару", приготувати одяг та відпарити сорочку, встигнути щось з'їсти перед виходом. Коротше, увесь день проводиш, зважаючи на концерт.

Але й відіграли гарно, ще й з гарним звуком. Ще трубача запросили, додалося латиноського характеру. У кабаку, який мені уже остонабрид, так не буде.

Побути якийсь час на самоті з котами — цікавий досвід, якось мислення налаштовується певним чином, краще чую свої дрібні та більші прагнення та не відволікаюсь від того, щоб їх реалізувати. Поки що я намагаюся набратися дрібних ніштяків, поїхати кудись, з'їсти якогось морозива чи чогось іще. Цьому раніше заважала відсутність сконцентрованості на власних бажаннях, відволікаюсь і не розумію, як бути і що робити. Мінус такий, що я мало прибираю на кухні, та приходиться перед приготуванням розчищати поверхню від посуду та різної фігні. Режим сну теж навернувся, і коли зранку заняття, я наче зомбак на автопілоті, бо лягаю пізно.

***

Сидів якось у чайній, згадав, що давно хотів зробити якесь нью-ейджеве музло. Вдома увечері вирішив узятися. Розписав акомпанемент, записав через звуковуху, потім прописав соло імпровізацію, потім додав перкусію, вийшло непогано. З'явилися ще ідеї, можна таких тем наваять цілий альбом, але спочатку треба зрозуміти маркетинговий план, бо робити цей контент просто так я не хочу. Є, щоправда, ідея зробити годину музики з закосом під spanish guitar та продати усю підбірку ресурсу, який викладає такі ролики пачками, але весь контент належатиме їм.

Якось я прохавав готувати вдома та не стрибати по закладах. На те є кілька причин. Тепер, коли у мене розширений особистий простір, нема мотивації кудись піти жерти. Потім самому туди йти нудно. Та й виходить економніше та більш збалансовано. Також, почавши смажити на маслі гхі, я став більш вибагливим до якості масла, на якому щось смажать. Подумав, що краще я буду тримати вдома пару пляшок гарного вина та наливати іноді під настрій, ніж ходити обідати у кабак. До того ж, піти на кухню та щось там забацати — це типу як зміна обстановки, та й виходить нормально. На цьому грунті став замислюватись про те, щоб взяти якихось овочів, які зазвичай їм мало. Але тут на одній розкладці можна купити реально класні овочі, і цим треба користуватись. Жадібність дійшла до того, що замість купляти шинку чи балик роблю його вдома сам. Там тупо нема чого робити — почистив куряче філе, засипав його ложкою солі зі спеціями, поставив у холодильник на ніч, наступного дня промив та повісив сушитися. Наступного дня балик готовий. Смакує файно, а коштує вдвічі-втричі дешевше, ще й підхід креативний, коли сам вирішуєш, що там буде по спеціях.

Режим відпочинку в дії. Сьогодні їздив взяв дві пляшки нормального винця, щоб з запасом. Під вечір тяпнув у кафе глясешки, потім поїхав кататися у ботсад біля університета, зустрів друзів, що там грали. Поїхав додому, роздрукував ноти, які давно їм обіцяв, поїхав знов з ними тусити. Думав, що робота сьогодні накрилася, але ніт, увечері таки встиг доробити замовлене фламенко-аранжування діснеєвскої пісні з мульта Frozen. Тут ще чувак замовив теми з Піратів Карибського моря та з Короля Льва. Нащо воно йому, без поняття. Все, що я там наклацав, ще ж зіграти треба, а там рівень гри трохи з питаннями, і як він буде їх вирішувати, поки що неясно.

***

Дружина тим часом нудиться в тій Румунії без нормальної їжі, вина, навіть пиво нормальне знайти проблема. Є там свої ніштяки, типу от дуже кльово зроблені книжки, та з місяця побула тиждень, і вже хоче додому.

Те, що велика за розміром країна демонструє всьому світові свої геополітичні понти, це каже про екзистенційну кризу всередині країни. Коли існує питання від народу до влади: навіщо ми так розрослися? Що далі, який у нас у зв'язку з цим план існування? Влада у відповідь: все ок, наша ціль — розростатися далі. Тобто нема притомної екзистенційної концепції, а є занепад, від якого усіма силами відвертається увага, бо варто населенню лише спрямувати увагу на процес розкладання країни, як цей процес буде пришвидшений, бо як кажуть спеціалісти по фен-шуй, енергія є там, куди спрямована увага.

Ура. Я перейшов у стадію, коли я ходжу по квартирі, розмовляю, шось насвистую і туплю. Учорашня поїздка до чайної спричинила терапевтичний ефект, як я й хотів. Це означає, що я починаю жити. Думав сьогодні взятися за два аранжування діснеєвських пісень під фламенко, що їх мені замовив один чувак. Але сьогодні, мабуть, головна програма — ходити і тупити. Але треба помірно тупити. Бо оце запалив паличку у кімнаті, пішов на кухню, повертаюся, а вона горить, бо я її не потушив. До речі, палички Safal — суперзнахідка, мій фаворит.

Моє захоплення — це чайна атмосфера. Тільки-но тепліє та відкривається тераса у подільській чайній, намагюся бувати регулярно. Не раз думав про те, чому саме поїздки туди для мене грають таку важливу роль.

Це таке єднання звуків, смаків та навколишнього етно-дизайну, яке дає відчуття гармонії та врівноважує мій стан. Вочевидь врівноважити його іншими поїздками (крім одного й того самого місця у Затоці), спілкуванням чи якимись діями не виходить. Це просто факт, з яким треба рахуватись: ніяк більше не виходить. Ну, може, купити собі якийсь музичний девайс іноді надихає, але зараз нема таких девайсів, які б я собі нащось хотів.

Дуже хочеться знайти щось, що влітку мені допоможе позбавлятися тиску на психіку, який крім того, що війна, цей тиск і так завжди влітку стабільний, бо я просто ненавиджу це грьобане літо, і як тільки я бачу сонце, тільки-но я починаю його відчувати на шкірі, стартує невроз, хоча фізіологічно сонця я не боюся та навіть сонячні опіки не дуже відчуваю, а на наших широтах їх і нема. Якщо не відпочивати під цвірінькання пташок, це трохи розслаблює (це можна робити на дачі, куди я їздити не хочу), бо інакше це тупо дебільне марнування часу, взагалі нічого цікавого, доводиться займатися тим самим, що й завжди. Хіба що виникають питання: а шо лвто? А шо ми влітку? А шо ви влітку? А ви не збираєтесь на море? А візьміть і мене! Ну візьміть!.. Типу літо — це щось, що потребує від тебе більше, ніж завжди, це період політичного тиску, бо я вже зрозумів, що я йду на те, щоб десь скласти компанію, через політичний примус. Хоча літо — це типу навпаки період відпусток. Пфф...

***

Власне, в чайну я приїжджаю зрозуміти, що я насправді відчуваю, бо це краще вдається у розслабленому стані. Частенько доходжу висновку, що відчуваю злість. І якщо ніяк не змінювати реальність та звичний хід справ, то її стає лише більше, і її все важче стримувати. Виходить, чайна атмосфера у чому є для мене інструментом самодіагностики. Бо я занадто жадібний та самовпевнений, щоб звертатися до спеціаліста, який би мене вивів на потрібні запитання до себе. Я чомусь боюся інтенсифікації нових питань до себе, хоча розумію, що ставлю їх собі занадто повільно.

***

Чайний простір — це також свіже повітря. Інакше сидів би вдома, а от зараз сиджу на верхньому ярусі, погода просто ідеальна настільки, наскільки ідеальною вона може бути.

Якось так відбувається, що для того, щоб краще себе показати, люди демонструють те, наявність чого від них найменше залежить. Якщо це зовнішність, то це найчастіше або виграна генетична лотерея, або робота косметологів, або вдало підібраний одяг, що хоча б свідчить про наявність смаку. Якщо це гроші, то це багато в чому через обставини, які допомогли людині сісти на потік грошей. Більше того, за рахунок речей, які від них не дуже залежать, люди намагаються піднімати власну самооцінку, а не лише пускати іншим в очі пил. Але, гадаю, чим менше якихось ніштяків від них залежить, тим більше з'являється фонової напруги, бо почуття недостатньості атрибутів нікуди не подінеш, по Юнгу почуття там сповіщає про реальну цінність явища, мені подобається це визначення. Все-таки психіка кожному дає знати про те, що твоє - це те, що ти дав собі сам, і це питання чисто особисте і не стосується інших, як би ми не хотіли задіяти чужі оцінки у механізм здобуття *реального* відчуття власної цінності, але у власній цінності ключове слово - "власна". Не розділити, не поділитись, не продемонструвати, просто жити з власною сутністю, маючи свої цінності на рівні почуттів, не маючи можливості розповсюдити про них інформацію, бо так природа вирішила, що це унікальний елемент твоєї операційної системи, а не мультик на флешці, який можна поставити на великому екрані, щоб усі бачили, зойкнули у відповідь, і це в тобі щось нащось змінило. На щастя, природа нас обмежила у можливості реально себе змінити за рахунок чужих реакцій. Поняття про геніальні рішення варто формувати, спостерігаючи за тим, як і в чому природа нас обмежує.

Поки дружина сидить у письменницькій резиденції в Румунії, я тут з кішками на хазяйстві. Трохи доводиться адаптуватися до іншого режиму, готувати і все таке. Взагалі корисний досвід навіть — коли залишаюся наодинці з собою, починаю думати про те, що сам для себе хочу, для мене це непросто, домашня комунікація від цього відволікає. Коротше, вирішив робити якісь покращення, ось купив собі нарешті нову мишу для ноута. До того я користувався мишею з проводом, і вона вже стала жорстко глючити. Викидав її та думав про те, наскільки ж я не вмію піклуватися про власний комфорт, що в мене навіть миші зручної роками не було, аж дочекався, доки ця крякне.

***

Придбав випарювач для одягу, це була давня мрія про те, як я куплю цю штуку та зможу вирівнювати сорочки без праски, коли треба швидко зібратися, а будь-яка підходяща сорочка пом'ята.

***

Поки ходив по магазину, виникла ідея забацати балик з курячого філе замість купувати якусь шинку. Зазвичай я роблю шось таке під Новий рік, а тут просто взявся, бо є купа часу та хочеться чогось цікавого. Засолив зі спеціями, завтра повішу сушитися.

***

Хочеться зробити якесь якісне відео на якусь свою композицію. Та розумію, що це нормальний шмат роботи, крім аудіо треба знайти відеографа та продумати, як що має виглядати, а мені навіть думати страшно у цей бік.

Подумалось. У процесі дорослішання сприйняття ряду явищ сприймається як щось часткове відносно чогось більш загального, якихось тривалих тенденцій, на основі яких можна прогнозувати, якими будуть окремі явища.

Але у русі від осмислення окремих явищ до розуміння загальних процесів можуть працювати різні психологічні схеми, які підганяють бачення реальності та загальних процесів під певні установки, яких мислитель не зумів перерости. Тому я намагаюся не переоцінювати роль інтелекту, бо підгрунтям якоїсь думки є певне почуття, так само спосіб побудови ряду думок частенько будується на одних і тих самих конструктах, у яких головне, щоб вони не йшли врозріз з почуттями. Вся інтелектуальна міць людини може бути спрямована на створення декорації, наче її почуття не є інфантильними. Людина пхає іншим в очі цю декорацію як атрибут дорослості.

Втім чим більш масштабна ця декорація, тим інфантильніше створіння за нею ховається.

Думаю, як підвищити кількість підписників та годин переглядів відео на каналі з аранжуваннями, що його намагаюся потихеньку просувати. Спала хвиля інтересу до деяких відео, які переглядали більше за все, тут треба вже робити шось нове популярне. Дивно мислити таким чином, але у мене є спортивний інтерес до того, щоб розкрутити канал так, щоб можна було монетизувати відео. Звичайно, профіт від такої монетизації буде мізерний, і набагато вигідніше монетизувати контент шляхом прямих замовлень нот та табів. Бачу, що є музичні теми, які користуються популярністю, тому хочу доробити Хотел Каліфорнію, бо це завжди бінго. Виявляється, італійські тарантелли також людей цікавлять, є тут одна тарантелла, на яку ще не зробив відео. Коротше, це як в тому мемі про те, яке море на тебе чекає цього року. Море роботи!..

***

Дружина виграла письменницьку резиденцію в Румунії, буде там сидіти протягом місяця, вже там. Отакот, вона тепер буде знати про Румунію більше, ніж я!