Якщо спитати у когось, як ти уявляєш культуру якогось народу, людина згадає щось таке, що є особливого в того народу і чи відноситься це до його культури, тоді включить це у список елементів, які викликають стійку асоціацію з певною культурою, а відтак і з самим народом.

Елементів народної культури більше, ніж здається, і з цим пов'язані різні хибні уявлення. Наприклад, в Іспанії є сліди арабської культури — оці дворики, палаци, які є в Андалусії. Утім якщо розібратися з тим, хто такі араби, то виявиться, що це передусім жителі Аравіського півострова, а інші арабські країни арабізовані; до того ж, жителям пустелі та засушливих регіонів було не до того, щоб будувати такі палаци з фонтанами, і це було запозичено у персів, яких вони завоювали та ісламізували, хоча арабізувати їх не вдалося. Але культурна апропріація спрацювала, і в голові у туриста Альгамбра = араби, хоча ця рівність дуже приблизна. В цілому — картинка, форма, звук, рух, смак грають роль, бо все це складає цілісний образ культури, її відчуття на різних рівнях.

Знецінення артистичних професій в Україні веде до того, що у самих українців при згадці про українську культуру не буде виникати стійкої асоціації, яка б містила в собі повноту елементів, які породжують відчуття різної природи та певні почуття. Прибрати елементи російської культури — це допоміжний засіб, але не основний. Ворог століттями витрачав ресурси на те, щоб відчуття повноти викликали саме елементи російської культури, і багато хто з українців досі ниє за булгоголями, толстоєвськими та вільним користуванням рос.мовою в всіх сферах. Висновок: прибирати росіянське можна і треба, але це лише допоміжні засоби, і не варто розраховувати, що відсутність чогось одного автоматично закриє потребу в чомусь іншому, бо інакше це спроби поводитися, як герої рос.казок, де щось стається само собою або за щучим велінням.