Рігведа (XX 128) каже, що нічого не було, навіть богів, це дуже цікаво, я часто згадую той вірш. Вміння сміливо оперувати чимось, що є "нічим", переросло у математичний нуль як екстракт з філософії порожнечі.
Мені здається, щоб зрозуміти мотивацію людей у певних процесах більш достеменно, треба намагатись сфокусувати увагу на порожнечі, яку індивід хоче від себе приховати тими чи іншими способами. Або ж забути її, насичуючи пам'ять подіями та óбразами, зміщуючи на них увагу, формуючи на тому бачення внутрішнього руху та змін. І коли ці способи стають схожими у певних бульбашках, де є жива взаємодія та робота дзеркальних нейронів, можна говорити про суспільну тенденцію. Коли способи трансформуються, а у моду входить новий коктейль з понять, парадигм та спостережень, можна говорити про суспільні процеси. Але ідеї, ментальні процеси та дії крутяться навколо пустоти, яка утім наділена достатньою енергією, щоб навколо неї розгортався лютий двіж, яким люди себе займають, знаходячи в тому сенс буття. Порожнеча — це не той продукт, який можна пити чистоганом, утім там, де наче нічого нема, все одно щось є. Нам не вистачає цього в культурі. Ми відштовхуємося від негативного, щоб здобути позитивне способом інверсії мінуса, але обходимо увагою нуль. Напевно, цьому сприяє християнська міфологія, де все, що не добро — то є зло, тобто є плюс, є мінус, третього не дано, або ж воно від лукавого. Але справжня історія та цілісний міф починаються з порожнечі, яка шар за шаром обростала тим, що ми тепер називаємо нашим — хоч мисленням, хоч життям, історією, і т.д., парадигма приналежності та її сполуки з іншими парадигмами теж з'явилися не одразу, тому я припускаю, що хірургічний огляд нашарувань з огляду на гравітацію, яку має порожнеча, — це ефективний спосіб аналізу, а чого саме — то вже справа іншого порядку.
Немає коментарів:
Дописати коментар