Оце місяць тому хворів чимось непонятним, потім відійшов, потім кашель знову посилився, але тепер розумію, що воно схоже на ковід, і його дружина привезла зі Львова. Тестів не робили, але я по характеру втоми впізнаю. Кашель тільки от почав попускатися.

***

Замінили диван, понаходили у старому дивані кілька речей, які колись зникли за загадкових обставин. Зокрема гарний годинник Citizen, який я не встиг толком поносити. Одразу поїхав у контору поставив батарейку, тепер не нарадуюсь.

***

Змусив себе до оновлення каналу на ютьюбі, забацав ансамблеве аранжування гарної кр.-тат. пісні. Плюс відловив на сайті "тарганів" — деякі сторінки, звідки можна було купити ноти, не працювали через зміну серверного протоколу.

***

Їздив записуватися на студії, задіяв манушну гітару, але попередив чувака, що ми запишемо ще одну пісню, про яку домовлялись, і далі я пас. Хай думає, що я виснажений і що в мене хандра, вигорання, депресія чи щось таке (щось із цього справді може бути), просто я не думаю, що казати йому справжню причину відмови братися за його пісні йому справді варто знати. Може, у мене таки є базові поняття про емпатію, хоча тут, може, інше: є речі, які треба окреслити дуже контрастно, щоб на них зважали, а надто виразна прямолінійність може бути образливою, тим більше той вид прямолінійності, до якого я тяжію, коли мене бісить те, що і як відбувається.