Замість думати про самих себе та про найближче оточення люди бува перемикаються на більш глобальні питання та намагаються керуватися не персональним благом, а спільним.

Перехід від оперування поняттям "я" у плані прогнозів, керування життям, покращення чогось, до поняття "ми" — це окреме явище, про яке варто говорити окремо.

Прикол в тому, що коли люди керуються благом держави, як от рф зі своїми історичними місіями, вони готові покласти велику кількість громадян, знецінюючи їхні життя загалом. Звідси проситься висновок про те, що люди, які приймають такі рішення, були виховані в парадигмі знецінення якогось персонального життя, бо лише натовп разом — це сила, а окремий учасник натовпу ролі не грає. Не схоже, щоб хтось переходив з поняття "я" неюа поняття "ми". Скоріше це перехід від ідеї "мене ніколи не було, і вас не буде" до дій на цьому ґрунті. Власне, це єдиний фактор, який об'єднує людей у такі структури.

Але людей там повно, і вони легко відправляють їх на забій. А що будуть робити вестернси, просякнуті гуманізмом по саме німагу — оце питаннячко.

У серіалі "Бункер" цікаво нафлудили сюжетних елементів та розкрили загальну концепцію. Чекатиму на 4 сезон.

4 сезон Річера теж цікавий, хоча перші сезони були млявіші. Схоже на мультик і на бойовики 90-х, але теж у сюжету є ритм, та й закрутили.

У серіала Гранчестер гарний англійський вайб, подібний до "Про всі створіння", якби додати кольору, буде та сама картинка, тільки інші персонажі.

***

Вже скоро має відправка невеликого фрейм драма, який я спробую використовувати в роботі разом з дарбукою. На деяких відео чув виконавця на даре, мені сподобався звук інструмента, але поза Кримом їх не роблять.

***

Розглядав варіант купити дарбуку з вбудованими дзвіночками, як на бубні, для кр.-тат. музики такий дзвін підходить. Замість цього придумав, як присобачити тамбурин на ногу до своєї дарбуки. Кількадесят см скотчу, і бінго.

***

Оце в квартирі б прибрати, але сил нема, але й дивитись на безлад сил теж все менше, і що тут робити, неясно.

***

Колега приніс мені кр.-тат. кисломолочний продукт катик (qatıq/къатыкъ). Цікава штука, щось між кисляком та йогуртом, але сильно сквашений. Можна його використовувати як закваску для нового такого продукту. Треба спробувати зробити язьму — розвести водою та додати часник та кріп.

У державах, де релігійна міфологія відіграє роль консолідуючого фактору, основа держави — традиційна родина та церква. Сьогодні релігії далеко не всюди мають владу над міфологічним мисленням населення, тому основою держави є модель стосунків у групі, проте релігія в цілому теж про це, але з нюансами. Плюс відчуття місця правил і порядку у персональному житті та у соціальному. 

Так от тут у ком'юніті на рівні двора, сільради і т.д. є таке бачення, що спірне питання треба спочатку вирішити зручним способом, а потім розбиратись з наслідками порушення процедури. Робиш херню — роби втіхаря, а потім випадай на мороз і бикуй по максимуму. А якщо хтось піде по інстанціях та дійде до суду — вмикай дитину, канюч, кажи, що не треба псувати іншим життя, хай ситуація сама собою відкотиться назад, якщо якось натискати на невдоволених. Наслідки — невдоволення окремих членів групи, їм можна намагатись згодувати ідею, що якщо вам щось не подобається, то подивіться на інших, їх же все влаштовує. Виставити тебе як ініціатора конфлікту, коли саме порушення процедури не вважається ініціацією конфлікту, а правила і порядок — це речі гнучкі, і залежать від того, хто конкретно хоче вирішити питання так або сяк, і які має домовленості з зацікавленими особами. Це модель биковато-феодального устрою, і це я нещодавно бачив на практиці. Так от наскільки правовою є держава, визначається не тим, що написано в документах, і не історією права (а в Україні перша конституція була ще за Пилипа Орлика), а середньою температурою по таких от дворах, конторах, сільрадах, саунах і т.д.

Потім ці ж самі люди ниють про те, як країна потерпає від корупції, і як мало надії на зцілення. Мабуть, знову когось не того обрали, а ті посадовці, хто міг би врятувати країну від корупції, цього чомусь не роблять. Чому ж це? Звичайно, країна потерпає, було б дивно, якщо було б інакше. І було б дивно, якби ворог цим не користувався упродовж дуже тривалого часу.

У дворі виникла неоднозначна ситуація, коли частина жильців обмежила рух частиною двору, поставивши замок на ключі, через що дружині проблематично паркуватися там, де їй було зручно, бо для цього треба когось видзвонювати та просити. Політично складна ситуація, де я з одного боку, озвучую претензії від імені дружини, бо жінок-водіїв чоловіки чомусь просто не слухають. З іншого боку, я розумію сенс встановлення замка, бо двір малий, а понаїхавших у робочий час стає все більше, і вони блокують деякі ділянки двору та створюють проблеми. Моя мрія — шлагбаум у дворі, щоб у робочий час там не паркувалися хто попало. З сусідами, що обмежили частину двору, доводиться тримати політичну позицію: я розумію і вас, і дружину, але дружину більше, проте сваритися нікому не в кайф. Наче досягли консенсусу, для цього мені довелося донести обґрунтовану позицію сусідів до дружини та мотивувати її не кіпішевать, бо вони йдуть назустріч у цій ситуації макстмально, але без декорації, наче я на боці тих, хто ігнорує її обурення.

***

Ще одна робота в італійському закладі, і цього року фініта, я вже цьому навіть радий. Що по наступному року — подивимося. Я сподіваюсь на краще — що я замість роботи в цьому закладі оберу щось інше. Мене прикумарила одноманітність на неможливість розвивати цей проект, при високому рівні всіх колег це виявилося на практиці неможливим, бо мені треба не лише займатися аранжуванням та організацією виступів, а ще й збирати всіх на репетиції, бачачи, що не всі в захваті від цієї ідеї.

***

Почав робити пару аранжувань симпатичних кримськотатарських тем. Це все, ясно, не для переглядів на ютьюбі, хоча як знать. Турки вважають цю культуру спорідненою зі своєю, самі виконують кр.-тат. пісні. У нас, можливо, зацікавляться викладачі гітари, хоча якщо я зроблю одну пісню так, як мені краще звучить, вони можуть злякатися заморочних аплікатур.

Якщо спитати у когось, як ти уявляєш культуру якогось народу, людина згадає щось таке, що є особливого в того народу і чи відноситься це до його культури, тоді включить це у список елементів, які викликають стійку асоціацію з певною культурою, а відтак і з самим народом.

Елементів народної культури більше, ніж здається, і з цим пов'язані різні хибні уявлення. Наприклад, в Іспанії є сліди арабської культури — оці дворики, палаци, які є в Андалусії. Утім якщо розібратися з тим, хто такі араби, то виявиться, що це передусім жителі Аравіського півострова, а інші арабські країни арабізовані; до того ж, жителям пустелі та засушливих регіонів було не до того, щоб будувати такі палаци з фонтанами, і це було запозичено у персів, яких вони завоювали та ісламізували, хоча арабізувати їх не вдалося. Але культурна апропріація спрацювала, і в голові у туриста Альгамбра = араби, хоча ця рівність дуже приблизна. В цілому — картинка, форма, звук, рух, смак грають роль, бо все це складає цілісний образ культури, її відчуття на різних рівнях.

Знецінення артистичних професій в Україні веде до того, що у самих українців при згадці про українську культуру не буде виникати стійкої асоціації, яка б містила в собі повноту елементів, які породжують відчуття різної природи та певні почуття. Прибрати елементи російської культури — це допоміжний засіб, але не основний. Ворог століттями витрачав ресурси на те, щоб відчуття повноти викликали саме елементи російської культури, і багато хто з українців досі ниє за булгоголями, толстоєвськими та вільним користуванням рос.мовою в всіх сферах. Висновок: прибирати росіянське можна і треба, але це лише допоміжні засоби, і не варто розраховувати, що відсутність чогось одного автоматично закриє потребу в чомусь іншому, бо інакше це спроби поводитися, як герої рос.казок, де щось стається само собою або за щучим велінням.

Іноді в тредсі вискакують питання про те, як стати музикантом, але майже ніколи не цікавляться тим, яка різниця між професійними та хоббі музикантами - для дописувачів якщо ти граєш собі або з друзями на гітарі більше часу, ніж зазвичай, то ти типу вже музикант.

Але є суттєва відмінність між проф. та хоббі музикантами у тому, як вони ставляться до роботи.
Хоббік іде кудись пограти тоді, коли йому це по приколу. А якщо якісь інші плани - то не йде або забуває, що домовлявся. Навіть якщо має непоганий виконавський рівень - ти з ним домовляєшся заздалегідь, а він може сильно запізнитися чи взагалі не прийти, бо йому не нагадали про роботу, а сам він забув.

Профі музиканти в цьому сенсі поводяться інакше - наприклад, щоб запросити когось, я питаю, чи вільна дата. Якщо вільна - то давай ставити роботу на цю дату, це типу як стандарт. Це само собою, що якщо дата вільна, і можна поставити роботу, то найчастіше можна на музиканта розраховувати. Так і до мене звертаються, і так само я погоджуюсь, якщо дата вільна. Поняття вихідних нема, і якщо пропонують роботу, ми її беремо.

Але при тривалому завантаженні починаєш заздрити хоббікам з їхньою простотою та легкістю. Виникає перевтома, і хочеться десь свою участь скасувати, для цього треба знайти якусь відмазку. От і починаєш щось вигадувати, типу у мене якийсь форсмажор, якась халтура чи інша термінова справа, бо поняттям втоми далеко не всі колеги оперують. Можна якось пояснювати ситуацію типу: "розумієш, ми всі цінуємо в колегах стабільність, коли вони виходять на роботу, якщо заздалегідь пообіцяли, але є різні моменти, про які ми зазвичай не говоримо, і перевтома при неможливості повноцінного відпочинку - один з таких моментів, так от нікому не стане краще, якщо під дією перевтоми я взагалі перестану підписуватися на роботу, тому її треба свідомо дозувати вже зараз", але подібні пояснення не всюди доречні, бо люди звикли вимірювати все по собі, і якщо у них вистачає мотивації та енергії там-сям стрибати, то вони не зрозуміють проблеми, передусім не відчують її. Плюс у професійному колі ми вирішуємо дуже обмежене коло питань, це зручно, але питання мотивації та інших нюансів, які стосуються ціннісної системи, ми намагаємося обходити стороною. Це робить спілкування обмеженим, але стабільним в робочому сенсі.

Дивлюсь я на цю Настю з Потапом, яким набридло все потужне і незламне, і переконуюсь у тому, що купа проблем лежить у площині розуміння причинно-наслідкових зв'язків та відчуття зв'язків між поняттями. Поняття країни, процесу, єдності, доцільності, свободи, обмеження — якщо взаємодія між поняттями базується на альтернативному мисленні та нарцисичній травмі, яка підбурює до демонстративної поведінки, то це може стати проблемою, бо це є певним тригером для рою схожих травмованих зозуль. Інша справа, чому населення звертає на це увагу. Але ж суспільство — то прості люди, які просто дивляться у зоряне небо, а ця бидлота ж зірки, і вони якщо щось кажуть, то їх чують. Згодні чи ні, але чують, бо медіа не дає не почути — їхнє мекання шириться мережею, бо працівники медіа теж хочуть їсти, а подібні інфоприводи та їхній емоційний розгін — це шлях до смачного обіду. Ну смачного їм, шо ж.