Отак от якось і січень пройшов.

Під час блекаутів подовгу не було світла, але завдяки зарядній станції хоча б в одній кімнаті була електрика. Треба ще одну станцію, яку я хочу тримати в офісі або носити туди, але поки що інші пріоритети.

***

У грудні їздив у реаб.центр, туди мене возять їхні водії давати уроки гітари. Один з водіїв цікавився різними чаями, я йому розказував різне, купив навіть зеленого чая на пробу, щоб йому подарувати. Але все ніяк не міг його застати, бо мене інший водій возив. Нещодавно питаю у приймальні: а Сергій десь тут є? Все ніяк не перетнусь із ним. — Ні, нема його вже. — Не працює тут більше? — Ні, помер.

Вийшов я то з приймальні, став на морозі з цим пакетом гарного зеленого чаю в очікуванні іншого водія, і думаю: що за хрінь? Цей чувак був дуже жвавий, йому було близько 60 років, цікавився усім підряд. Авто водив віртуозно. І тут хоба, і нема. Щоправда він жалівся на здоров'я і казав, що йому треба щось там обслідувати. Ліг у лікарню, і звідти вже не вийшов.

***

Поки не було світла, але працював ноутбук, я багато часу присвятив створенню вправ на різні види техніки. Далі є сенс робити збірки або викладати сети з 5-10 вправ з можливістю придбання нот/табів. Зробив відео з 20 вправами, і це відео непогано залетіло, за 3 дні 3 тисячі переглядів. Щоб був толк, треба робити серії навчальних роликів. Чи буду я це робити, поки що не знаю, у мене трохи розмите уявлення про пріоритетні напрями роботи крім створення аранжувань, якими я був би реально готовий регулярно займатись. Бо оце кілька відео, потім рік-два перерва — це ні про що. А тут більше ста підписників за три дні додалося, це мотивує робити такий контент далі на цій хвилі.

***

Цього року проходить конкурс композиторів для гітари. Я не збирався нічого подавати, бо там цьогорічна тематика накладає занадто академічні вимоги, а я в класичних премудростях не шарю. Але поспілкувався з кураторкою конкурсу, вона довела до відома, що там не все аж так жорстко, і мені варто подати щось. Став тиждень тому клепати тему на конкурс. Склепав, навіть цікаво вийшло, трохи з баховським вайбом. Як би там не було далі з можливим лауреатством, з'явився зовнішній привід щось створити нове, і це головне, бо це велика рідкість.

Коротше, моєму макбуку настали гайки, подагодити його не вдалося. Я не врахував того, що якщо залило плату, то все, там нема окремого дискового накопичувача, який можна було б зняти, тому полетіла вся інфа, але, на щастя, це не було критично, бо це не основний ноутбук, гавкнулося тільки одне аранжування, яке я перероблю, якщо буде треба, але в тому не певен.

Мені для роботи над замовленнями треба інший макбук, тому купив б/в макбук ейр у чудовому стані, докупив блок живлення, і все ок. Краще б, звичайно, ці гроші було б витратити на ще одну зарядну станцію для офіса, але якось іншим разом, я цього місяця перевиконав план витрат, а виступів поки що нема. Зате наробив кучу вправ, дещо з цього структурував та вже готовий записувати навчальне відео, тільки б в офісі зі світлом вгадати.

Днями одне й те саме, з ранку нема електрики, з'являється лише ввечері. Є зарядна станція одна на квартиру, але цього малувато. Думаю обзавестися ще однією малопотужною, щоб давала 220В, але поки що не надумав. В офіс нема сенсу ходити, бо світла там нема ніколи. Якщо так далі піде, буду звідти з'їжджати, бо це дорого в умовах відсутності івентів та роботи по закладах, зараз хоча б уроки є та аранжування купляють. Дуже не хочетьсч з'їжджати, але я не можу знімати площу, якою ледве користуюсь. Пару останніх уроків проводив удома, бо з ранку просто не хотілося нікуди по морозу йти, самокатом не під'їдеш.

***

Хочеться якоїсь структури у побудові робочих планів і різного креативу, який би мав цінність у роботі. Є певні ідеї, але розробляти їх просто нереально, на це нема ресурсу, відкриваєш ноутбук, щоб поповнити список ідей, і зупиняєшся, бо ідеї ховаються, бо нема сил робити навіть крок до втілення. Отак пішов у кафе з ноутбуком, типу оце думаю, щас шось запланую. Відкрив, щось трохи передивився те, що є, і закрив.

***

Виникла потреба у ремонті ноутбука, бо поряд з ним розлився обліпиховий чай, який зробила дружина та поставила у себе на столі, бо так завжди робить, а я якраз був в іншій кімнаті, і сталося те, чого б не сталося у моїй. Якби не йобана русня, цього б не сталось, бо я був прив'язаний до місця у квартирі, де ситуативно було світло. Отже, можливість полагодити макбук, скоріше за все, є, але по ціні поки що невідомо.

***

Паралельно з тим відніс гітару мануш на переладовку у майстерню. Нарахували близько $200, не очікував. Там, щоправда, треба ще підклеїти гриф. Згодом ми обговорили, які саме послуги треба, і відмовлятися не буду, бо ця гітара мені ще знадобиться у робочому стані, хоча зараз є нагальніші статті витрат.

***

Прийшла сорочка з декором, як поле гри Pac Mаn. Це офіційний мерч гри. Те, на що я чекав, супер.

***

У репертуарі накопичилося доволі багато сольних композицій, які я граю на концертах чи якихось заходах, та іноді подумую, а чи не зробити концерт у книгарні, як я робив більше року тому. Але поки що на це нема сил, хоча думка така є. Головне не почати собі пояснювати, що мені на це треба звідки-то взяти сили. Я не хочу у себе позичати енергію, бо дорого потім віддавати.

Трохи додалося уроків онлайн, це гарно. Люди мене знаходять через ютьюб та консультуються з приводу моїх же аранжувань.

***

Цікаво, що серед великої кількості тем, ноти/таби яких виставлені на продаж, є десь 4-5 тем, які купляють в основному. Приблизно те саме є у фотографів, які викладають щось на стоки, є одне-два фото, яке "залітає", інше продається так собі. Деякі з моїх аранжувань мають нульовий комерційний ефект, і я про це знаю заздалегідь, а десь не знаю. Інші потроху купляють, але дуже мало, але коли тем дуже багато, то навіть коли кожну тему купляють рідко, це все одно створює певний сумарний профіт. Ясно, що хочеться зробити ще щось таке, що залетить, як одне з аранжувань поп-композицій, але то вже як вийде.

***

Я не можу не робити аранжування тем,  які мені самому цікаві, хоч це в комерційному сенсі глуха тема. Мотивація їх робити — складне явище. Це типу як хоббі, яке вплетене в роботу, паралельно з тим це моя позиція — любителі вузької стилістики знайдуть щось цікаве на моєму каналі. Власне, так і відбувається. Ноти деяких тем я взагалі не публікую з міркувань коректності, просто граю із задоволенням. В цілому це така тема, типу от я вам покажу, що мені самому цікаво, а ви хочете — дивіться, хочете — ні. Але я й раніше робив контент, передусім оглядаючись на свої інтереси. Для когось це може бути егоїстичним підходом, але мені так не здається, бо є речі, які я роблю для інших, але для себе я залишаю найкраще, хоча цим мало хто іще цікавиться, але не в тому суть, якщо воно у мене для себе. Треба піднімати якість відео та якось просувати весь матеріал, але тут я наштовхуюсь на протиріччя між тим, щоб щось побачив світ, і тим, що у мене щось більше для себе. Хоча насправді я не проти, коли це бачить світ, бо це створює відчуття соціалізованості в суспільстві однодумців, плюс якась просвітницька місія (у яку я, щоправда, вже награвся); але таку ідею я ще не до кінця прийняв.

***

Був на балеті "Снігова королева". Давно не чув оркестрового звучання, було цікаво. Зловив відчуття профдеформації — я слухав, як побудовані твори, і треба сказати, що уривки італійських балетів дуже витончено створені, це таке мистецтво, яке схоже на дуже крутий європейський живопис того ж періоду, 19-го століття. Коли є якісь неочікувані гармонічні ходи, взаємодія інструментів, тут арфа пішла, а там контрабаси в унісон гудять, а тут хоба валторна ту ту, і все в такому консонансі витонченому. Аж цікаво було б навчитися такому, але на це треба покласти життя, у моєму віці треба дуже багато робити поза основною роботою, а це занадто. Але цікаво.

***

Серіал "Про всі створіння, великі і малі" зроблений так, як у нас робити не вмітимуть ще довго. Олд стайл з якісною картинкою, красиві види, саундтрек — нуль синтезаторів, тільки оркестр, цим вони мене вопше купили. Хоча самостійно я би такий серіал не став дивитись, бо по серіалах я майже виключно компанійський. Як не дивно, мені зайшли всі сезони "Емілі в Парижі". Це комедія абсурду, яка візуально зроблена так, що я купився. Різка, але продумана колористика, міські види, деталі архітектури та особливо центрування кадру — це створює відчуття гармонії попри всю ту маячню, яку вони несуть. Проте топ хіт-параду серіалів — поліцейські процедурали. Почати дивитися якийсь серіал типу CSI NY або одну з франшиз "Закону і порядка" — це реально шлях по наклонній, бо будеш щовечора приречений на кілька серій на місяці вперед, зважаючи на кількість сезонів плюс дофіга епізодів у кожному з них. "Закон і порядок" почали знімати наприкінці 80-х, і франшизи виходять досі, от і знаходь на це час або сили відірватися від цього.

***

Побачив у серіалі на одному чуваку темно-синю сорочку з доріжками, як в ігрі Pac Man. Шукав, спочатку не знайшов. Потім виявилося, що вона є як офіційний мерч гри, тому замовив, уже її чекаю. Реально шмотка, яка викликала обсесивний потяг. Сподіваюсь, на мені застібнеться, а то я на свята часу не гаяв.

Пам'ятаю на різних фестивалях східних культур та релігій людей однакового типу. Іноді в розмовах згадував, що вони мені всі якісь однакові, як і багато хто з інших учасників тематичних тусовок, та більше такого вголос не кажу, бо виникають питання, на які у мене нема відповідей. Але тип оцих любителей "практик" та ведичної балаканини — у них кодова назва "блаженні". І коли я їх бачу або чую, весь час мені мариться якийсь копіпейст, яким їх було наштамповано, ну вони капець однакові.

Спало на думку, що таке відчуття створює особистість, яка розмазана по стіні, на якій кислотною фарбою написано "ом намах шивай" через трафарет людиною, яка не вміє читати на санскриті. Сенс? Охопити собою поверхню готової стіни та записати це у свої ачівки. Розмазатися по площі — це простіше, ніж охопити 1см³ об'єму. Муахах, вибачте, плаский гумор.

Проте кришнаїзм залишається релігійною течією, якій я найбільше симпатизую. Я бачив тут людей, які обсесивно читають мантри, та пам'ятаю те враження, наче це робить їхнє життя трохи кращим, принаймні вони бачать більше кольорів у житті. Те, що двоє моїх учнів залишили кришнаїзм, лише додає течії плюсік до карми — їх не сковбасило до повної відданості та не відібрали сили на те, щоб рухатися вперед.

Привіт, 2026.

Минулий рік був якимось швидким. Досі живе у памяті те, як ми з дружиною після 31 грудня 2024 р. каталися на самокатах після 23 години, було прикольно, і наче це було не рік тому, але таки рік.

Кількість уроків знизилася, і це добре. 

Були зроблені цікаві аранжування, я у кожне нормально вклався та радію тому, як усе звучить.

Були концерти та івенти, ресторанна робота не надто напряжна. Робота — це ширма для інших процесів буття, але складно щось притомне про це буття сказати. У багатьох ситуаціях я або занадто байдужий до чогось або висаджуюсь на рівному місці. Порядку нема, режиму нема, оце хіба що є робота, до якої у мене є хист, та задіяність. 

Призвичаївся до офісу, мені подобається це місце, і я не хочу звідти переїжджати, хоча є дешевші варіанти.

Хотів розвивати патреон та клепати навчальний контент. Ні фіга я його не клепаю, але це нормально, бо є пріоритети та й без того кілька напрямів роботи, плюс виснаження.

Композицій своїх цього року не створював, але я на сцені все частіше виконую свої теми. Мотивація до сценічної активності у мене на дуже низькому рівні, хоча це не новина. Були гарні цікаві концерти, але не завжди вдається все зробити так, щоб самому було цікаво.

Були цікаві локації, де я брав участь у концертах. Одна з таких — простора квартира на Лютеранській, там проходив концерт у форматі квартирника, влітку там був свій цікавий вайб.

Цього року нічого особливого не планую, просто займаюся тим, що можу, наскільки це можливо.

Процес пошуку нагадує тяжіння до об'єкта з вищою гравітацією або з певною відмінністю, яка приваблює. Тобто якщо треба сказати собі, що я правильно живу, у мене є цілі, я можу сказати, де у чому який сенс, — то треба просто визначити вектор руху за координатами об'єкта з вищою гравітацією.

Але тут постають питання та проблеми. Координати об'єкта — це саме його координати, можна лише уявно з ними ідентифікуватися, десь в глибині залишаючись собою; десь глибоко, десь — не надто.

Виникає питання, що саме вважати маркерами вищого ступеню гравітації. Масу (зваючи, що ваги у невагомості не існує), розмір, відблиск, кількість попередніх даних? Сюжети, вплетені у попередні дані? Плаваєш у космосі та відчуваєш гравітацію астероїдів, супутників або планет всліпу або ж ставишся до таких об'єктів вибірково — це про критичне мислення. Правда, можна не мислити, так роблять, це теж робоча схема. Просто не бути у вакуумі та не оглядатися навкруги, не перейматися порівняннями, а просто йти назустріч потягу, спричиненому гравітацією якогось об'єкта, а потім назвати все, що з цим пов'язано, чимось неминучим. Без критичного мислення дійсно нема чого робити у просторі, де не можеш намацати опору.