У поведінці Трампа є якась підстава, суті якої я не розумію, але не вірю, що політична система у США може настільки сильно залежати від примх одного персонажа. Може, все не так, як я собі думаю, але чогось ці всі дизельні угоди схоже на частину якоїсь чергової багатоходовки, яка спроєктована з огляду на стосунки з Китаєм. Може, така ціль як позбавити Китай можливості будувати якісь довгострокові плани важливіша, ніж життя українців, над якими керівництво США методично знущається. Рознос пітерських терміналів паралельно з дизельними угодами — можливо, частина певного сценарію. Не здивуюсь, якщо США наїде на росію з претензіями стосовно відвантаження дизелю. Хрюгави скажуть: "а це ж українці термінал розбомбили", і тут можна буде згадати про те, хто порушив енергетичне перемир'я і сам себе прирік на невиконання угоди. Зараз вже нічому не здивуюсь.

Недавній концерт у 32, де ми в тріо вальнули італійської та іншої музики, був одним з емоційно найлегших заходів, які я коли-небудь організовував. Репертуар та звучання такого складу - це те, що мені просто подобається. Я був готовий до того, що прийде мінімум людей, і я влечу в копійку, бо гарантував колегам хоча б мінімальний гонорар плюс найняв не найдешевшого фотографа. Але був солдаут, на концерт приходив власник закладу та був дуже задоволений тим, що така програма прозвучала на цій сцені, пригостив сицилійським вином. Я там навіть не вийшов у мінус, а так профіт від цього концерту величезний, бо це результат послідовності дії, які були ініційовані моїм спонтанним бажанням грати італійську музику на мандоліні, неодноразово чуючи питання "навіщо це тобі?". Довгий час я це робив сам для себе, а тепер виявилося, що ця ініціатива цікава не лише мені чи адмінам закладів італійської кухні, а й глядачам на концерті.

Послухавши відео, зрозумів, що оцей датчик JJB, що я наліпив на деку, треба змінити на щось інше, або повернути той датчик DiMarzio, що був раніше, бо тут тембр був якийсь дуже явно гнусаво-п'єзовий, а я такого не люблю.

Чекаю на фотки від фотографа, який колись на івенті зробив фото, яке мені потім переслали, і я його поставив на аватарки в соцмережах.

Якщо казати узагальнено, то у різних сферах життя та роботи виявляється, що нема омріяної ідилії, бо ніхто й не обіцяв, що буде легко, а навіть якщо й обіцяв, то є питання до компетентності обіцятора.

Але крім нелегко ще буває всрато. І проблемою буває те, що еволюція понять про всратість (що притаманне процесу дорослішання, особливо на постсовку) переганяє надбання ментальних можливостей збагнути її наявну кількість та зрозуміти способи її уникнення. Нічого кращого, ніж виставляти жорсткіші кордони та тупо уникати людей, які розповсюджують всратість та ускладнюють цим життя, я для себе не придумав.

Жарти певної категорії людей про "потужність та незламність" — це і прояв рагулізму, і показник ширшої проблеми: ці слова наче маркери єдності, але вони застарівають, і суспільство активніше реагує на втрату актуальності саме цих слів як вербальних маячків. У світі, що швидко змінюється, з швидкою зміною трендів і т.п. вважати, що актуальність певних формул дотягне хоча б до кінця правління діючого президента (а де той кінець, хз), марно, це казкове уявлення. Українці знають те, що вони дуже потужні у своїй вимушеній терплячості, але терплячість сама по собі — не зовсім те, що потребує похвали, скоріше вона потребує усунення того, що треба терпіти, бо історії з затягуванням пасків людей ретравматизують, і цей ефект проявить себе на наступних виборах.

Сьогодні разом із ШІ клепав анонс та афішу концерту наступного тижня. Відчув, що треба шось новеньке зачебучить, раз уже дату взяв, і нещодавно домовився з колегами по італійській програмі про концертний виступ. Не певен, що вдасться порепетирувать, але ми і так гарно зіграні. Треба сказати, ШІ мені сильно спростило роботу зі структуруванням тексту та обробкою фото, деякі з яких треба було складати, як пазл. Треба сказати, у цьому жпт краще, ніж джеміні. Цим усім я займався з цікавістю, чим сам себе здивував. Італійська програма цікава, і концертний виступ з нею — давня ідея.

***

Організатор концерту одного гарного шведського фламенко гітариста запросив взяти в концерті участь. Потім я бачу афішу, мене там нема. Він якось відбрехався, типу от ми його лише вписали, бо шось там якась ситуація, а там раптом що, подивимося, типово рагульна тема. Потім звернувся, щоб я таки взяв участь. Я попередньо думаю: ну зароблю хоч. А оце сиджу снідаю і такий раптом думаю: а хулє оце?? Подзвонив чуваку і кажу: повертаємося до варіанту, коли я вам надаю в оренду гітару, а сам участі не беру, танцівниця теж, бо вона лише під мій акомпанемент танцює. Порадив йому інших виконавців. Чувак не очікував, що в когось теж можуть бути зміни планів. У неділю краще проведу пару уроків. Шкода не попрацювати з цим гітаристом, але ситуація всрата максимально, ще й танцівниці мозок пудрили.

Був вільний від роботи день. Не скажу, що я його якось так провів, як слід було, але й зайвого було не надто багато. Хотів десь зависнути помалювати маркерами металік у чорному блокноті, але так і не склалося, бо кафе на момент, коли я прийшов, вже зачинялося, поїхав в офіс натомість, але замість помалювати там випив кави та розібрав крісло, бо його дружина захотіла звідти забрати. Перед тим з'їздив у чайний магазин за черговою купою чаю, який вже на полиці не поміщається, але це мені на кілька місяців.

***

Наступного тижня концерт у 32, але я без поняття, яким складом і що там грати. Є ідея псіхануть і пограти там італо-корсикансько-джазову програму, яку ми у закладі в тріо вже обкатали так, що вже нудить від неї.

***

Впрягся в тему з участю у двох спектаклях кр.-тат. тематики, колега пролобіював мою участь. Цікаво, там буде туса вагомих у середовищі людей. Грати там, правда, треба буде не на дарбуці, а на бубні чи якомусь іще фрейм драмі, але розберусь, проблема в тім, що я не можу з деяких міркувань постити афішу цього концерту, бо серед у досить близькому колі є деякі люди, які мали деякі історії з деякими людьми, що дотичні до спектаклю.

***

Пора вже потроху починати займатися новими навчальними відео, але ніяк не можу себе до цього змусити. Поточна робота забирає весь запас енергії. Можливо, забирає навіть більше, просто не можу зрозуміти, але по непрямих ознаках розумію, що це може давно бути так.

***

В цілому викладання зараз як ніколи раніше складається майже на 100% з онлайн-уроків з заокеанськими та європейськими учнями, яким сподобалися мої аранжування, і вони спитали про уроки, так і займаються. Тому я не скаржуся на слабкий продаж нот, адже моя відеодіяльність працює на мене по-різному — сьогодні так, завтра сяк.

Чотири уроки за день. Один російською, один українською, потім іспанською та англійською. Не вистачає ще фарсі підтягнути та п'ятий урок поставити бгг. Але по-нормальному треба підтягнути іспанську термінологію, на це не вистачає уваги.

***

Рідко буваю в офісі, але сьогодні поїхав туди просто посидіти пограти на мандоліні та помахати сувенірним мечем.

***

Взяв на пробу кавовий ром Dead man's fingers. Прикольна хрінь типу лікеру. Побачив ще цієї ж контори кокосовий ром, подумав, що має бути схожим на Малібу, спробував, так і вийшло.

***

Періодами то хочеться мати більше виступів, ніж уроків, то навпаки, зараз уроки більше онлайн з заокеанськими учнями, і така тема цілком влаштовує. З нотами аранжувань пішов спад, але це потребує деяких дій, які треба зібратися та зробити.

***

Останні сезони Спецкорпусу не мають української озвучки, але є російська. Схоже, деякі серії озвучували білоруси, судячи з дзекання. Дикувато з незвички дивитися серіали з рос.озвучкою. Були б субтитри, було б кльово. А так краще було б англійську краще знати...