вівторок, 17 листопада 2026 р.

Учень хоче грати популярну в арабському світі пісню на гітарі у якомусь сольному аранжуванні. Я пошукав різні варіанти оригінальної оркестрової версії і надибав оцю, тут інструментальний вступ просто казка, збережені і оригінальні партії, і додана гармонізація, люблю таке.


субота, 14 листопада 2026 р.

Дружина вирішила купити вітамінів D та B12. Треба сказати, що це була гарна ідея, бо якось одразу енергії додалося, я називаю таке "воскрял духом" ("кря" для мене взагалі універсальний вигук). Якось трохи смак життя наче повернувся. Краще контакт з музикою, коли її граєш, наче давно якесь забуте відчуття. Те, що у мене дефіцит вітаміну D, так тут і до гадалки ходити не треба.

вівторок, 10 листопада 2026 р.

Відмовився сьогодні від роботи у закладі, поїхав в офіс записати пару відео. Приїхав і згадав, що треба було гітару взяти, хаха. Думав, вона там, але ніт. Посидів з тресом трохи позаймався зведенням акомпанементу та вокальних нюансів, які йдуть врізнобій по ритму. З'явилися деякі ідеї по навчальних відео по тресу. Поїхав додому, бо хоч там і є станція, без гітари + можливості нагріти приміщення чи навіть увімкнути кавоварку там нема шо робить.
***
Приїхав додому і став фантазувати, як би я щас у закладі стукав по дарбуці та думав: от би краще бути вдома, я б собі і чаю заварив, і в тиші посидів. Отже, прийшов та почав виконувати уявну мрію. Мені реально там набридло працювати, але відмовитись зовсім жадібність не дозволяє, хоча якщо в день є хоча б один урок та ввечері 3 сети ковбасилова, то у цей день я більше нічого не можу робити, бо це занадто.
***
Однією з моїх забав досі є купити рошенівського шоколадного зайця чи Санта Клауса, щоб урочисто відгризти йому голову чи зайцю вуха. Ясно, що все інше згризається згодом, але є в цьому дійстві відгризання вух щось особливе.

неділя, 8 листопада 2026 р.

Оця модна жіноча тема надувати губи — це капець. Ясно, що губи не мої, то мені й не має бути до цього діла, але певну проблему це створює і для мене. Справа в тім, що я звик сприймати образ комплексно — голос, манера говорити, риси обличчя, і тоді портрет у моєму розумінні — це поєднання складових. Коли я бачу відредагований косметологом портрет, особливо таким чином, що обличчя набуває шаблонних рис, моє сприйняття часто відмовляється складати різні маркери докупи, і я не розумію, хто переді мною, не запам'ятовую людину та зможу її впізнати хіба що по якихось непрямих ознаках, але саме комплексне сприйняття її природних рис дає відчуття сприйняття, інакше це нагадує гру у хованки. Але якщо хочуть люди ховатись, я не можу їм завадити, до того ж, мені це бажання відомо, обираю для того свої шляхи, які можуть виглядати дивно в очах інших людей.
Вирішив зробити йогурт на мусафірівському соусі, який у них іде з янтиками. Ні фіга не вийшло, бо це не катик і не йогурт, а шось типу кефіра, схоже, і додав я його замало. Потім підігрів молоко і додав ложку сметани. Воно сквасилося, але з'явилася якась слизька структура, така з фільмів жахів. Думаю: так, ну що ж, пляшку молока зіпсував. Потім думаю: так, а раптом це не кінець. Питаю ШІ: з такого сир зробицця? ШІ каже: та занєфіг! Проварив цю субстанцію, додав солі, пажитніка, червоного перцю — вже втрачати нічого, то буду експериментувать по повній. Воно звернулося, процідив через марлю, як робив панір. Під прес не ставив, залишив м'яку структуру. Вийшов сир за структурою між адигейським та маскарпоне, пажитнік додав чарівного смаку, коротше, нічо смачнішого з молока я в житті не робив.
Завжди відбувається стільки всього, що в голові укладається з трудом, скрипом, або не вкладається взагалі, бо не відповідає нормальним сценаріям, тобто тим, на які ми готові начепити позначку "норм". Купа всього викликає змішані почуття та емоції, які забирають енергію та дестабілізують життя. Іноді тоді, коли ти малюєш інший сценарій для себе, а тут щось ззовні хлобись, і змінює його. І мова не лише про події, пов'язані з війною. В народі потроху почало забуватися те, що багато проблем, які ми маємо сьогодні, були й до війни. Це веде до того, що коли гаряча фаза стихне, люди почнуть шукати ознак відсутності проблем, начебто набутих під час війни, а потім хоба, виявляється, що більшість із них була набута набагато раніше. 

Щоб абстрагуватись і менше перейматися, допомагає інтелектуалізація. Іноді замислююсь про те, чи не перегинаю я з нею, наче інтелектуалізація цього явища перегину має мені чимось допомогти, але, якщо чесно, я цим зовсім не звів свою психіку нанівець, хоча іноді це нагадує обсесивне мислеутворення, більше того, утворена сітка з даних та понять нагадує кристалічну решітку, яка має пружність, щоб витримувати навантаження, але також деяку пластичність, щоб не впадати в ілюзію доконаного бачення світу та людей.

Одна з формул самозаспокоєння — ставити питання: «а що існує і як може бути поза цим контекстом, в якому я знаходжусь?». На щастя, мені не треба на цю тему фантазувати, бо достатньо щось згадати, як було в інший час, але часто контекст приблизно той самий, лише деталі різняться. Але в інших культурах, де люди мають іншу ментальність та іншу історію, купа цікавих прикладів, і тут мені цікавість до інших культур сильно допомагає. Тобто коли я кажу, що в курсі про культури індійців, іранців, ромів, іспанців і т.д., для співрозмовника це маркер того, що перед ним людина, яка любить екзотику, але в цьому потязі до інших культур я завжди знаходив те, що допомагало мені стабілізувати власну психіку.

Аналізувати психологічні паттерни — теж цікаве заняття, воно наче наповнює бібіліотеку шаблонів, які допомагають тобі розуміти людей, щоб з ними більш ефективно комунікувати. Але тут завжди є фактор невідомого — неможливо розглядати поведінку окремої людини як сукупність паттернів, які тобі відомі, бо завжди є невідоме, також особливості мислення та мотивації мають певну історію та є певним консенсусом у житті людини, і всього цього знати ми не можемо навіть про дуже близьких. У будь-якому випадку доводиться знайти інші способи самозаспокоєння, крім як нескінченний аналіз паттернів, бо ти біжиш від невідомого, але воно завжди наздоганяє. А от щоб мудрість змогла нас наздогнати, треба іноді вміти вчасно зупинитися чи змінити траєкторію руху.

вівторок, 3 листопада 2026 р.

Грати на дарбуці з акордеоністом — це така тема, яку я розглядаю з різних кутів зору. В цілому можу сказати, що це якийсь рух уперед і практика. За кілька місяців я прокачав видобування звуку та рівну пульсацію, як ніколи раніше. З часом слух налаштувався на звук акордеона, там нема гітарної атаки, тому у сприйнятті звуку є свої нюанси. Але паралельно втома, плюс нереально рухатися в аранжуваннях, бо якщо за день є хоча б один урок та робота в закладі, то більше нічого я за цей день зробити не зможу, хоча треба рухатися саме у своїх напрямах. Тоді офіс простоює, а я його не для того орендую. Принаймні я потроху зменшую кількість вечірніх виходів у заклад за тиждень, тоді вистачає енергії на щось іще, хоча б на спробу зробити щось іще, це вже щось.
***
Тим часом лейбли потроху банять можливість продажу нот аранжувань, ще пару тем з моєї сторінки забаранили. Треба або їх якось перейменовувать, або прибирати, натомість записувати відеопосібники для патреона. Власне, я й намагаюся цим займатися, але це ціла справа, яка потребує стану та умов.

Учень хоче грати популярну в арабському світі пісню на гітарі у якомусь сольному аранжуванні. Я пошукав різні варіанти оригінальної оркестро...