Є у мене така мулька, використовувати погіршення ситуацій як вікно можливостей. У 2022 на початку вторгнення я посидів удома без роботи, постресував, як усі, у якийсь момент зрозумів, що треба трохи повертатися до життя, почати дивитися якісь фільми хоча б, шукати можливості роботи онлайн, коли весь офлайн злетів. До того у мене був такий режим життя, що я себе загнав у стан виснаження. А війна, виходить, цей процес зупинила, і я під дією зовнішніх факторів переглянув пріоритети. Не без того, що я тоді пірнув у аранжування, як і при ковіді, і зробив їх багато, брався за українську музику, це стало більше на часі. Плюс в тому, що зроблено багато, і це принесло мені та іншим користь. Мінус в тому, що у потоці цих аранжувань, які я граю з листа на відео або вчу їх для одного запису, я майже перестав вчити теми, підключаючи довгострокову пам'ять. Тобто більшість цих аранжувань, записаних на відео, я більше ніколи не грав і грати не дуже збираюся. Вони зроблені більш академічно, але я не звик так мислити, і вони не осідають у моїй голові надовго.

Тепер інша тема — блекаути. Коли пропадає світло, я поринаю у зсунуту активність, щоб менше думати про те, як усе це бісить. Сидів обсесивно робив різні вправи, і зробив їх багато, бо часу без світла було немало. І спіймав себе на думці про те, що нарешті я поринув у роботу, яку давно хотів зробити. Весь час до того це було неможливо, бо весь час щось відволікало. А тут хоба, і нема чому відволікать. Wi-fi роутер  я не вмикав, щоб зарядна станція довше тримала, от і вийшло, що нема спокуси переключитися на ютьюб, на фб чи ще кудись, сидиш собі саме працюєш над матеріалом як слід. Це створило також трохи ностальгічний вайб. Коли я починав займатися на гітарі, протягом багатьох років у мене була тільки гітара та магнітофон, комп'ютера не було, але обмеженість у засобах мене навчила тому, що можна багато чого вижати з мінімуму. Те, що я не відволікався на ліві речі, було скоріше добре, а зараз багато спокус переключитись на щось — там повідомлення, тут хтось дзвонить, там тобі мем надіслали, так хрін попрацюєш. Виходить, блекаут виконує роль вимушеного цифрового детоксу. Тобто, звичайно, можна ввімкнути моб.інтернет і роздати його собі на ноутбук, але реально в тому сенсу нема. Натомість, коли є електрика, ноут типу автоматично підключений до інтернету. Коротше, все це наче можна вирішити, не чекаючи на якісь зовнішні чинники, але це реально складно, і потребує додаткових психічних ресурсів, яких мало.

Забрав з ремонту гітару мануш. Не скажу, що її ремонтувати мені було так вже на часі, але подумав, що чому б не зробити їй переладовку, мало там що може вистрілити, де вона знадобиться. Гарно її переладували, гриф підрівняли. Усі маніпуляції з бриджем я вирішим робити сам, спробував поставити старий бридж, потім той, що я робив, так от з моїм таки краще звучить. Треба буде його ще підрихтувати, є там кілька нюансів, а так цілком афігенний бридж я колись забацав з клену. Позаймаюся на цій гітарі та спробую її використати у роботі з акордеоністом.

***

Режим дня поплив капітально. Лягати спати після 4 ранку, вставати після 2 — це якась люта хрінь. Поточних завдань небагато, виступів нема, уроків мало, аранжування щось не дуже продаються, тут би чимось освіжити канал з аранжуваннями, а що робити, не знаю. Може, і є варіанти, але нема сил прийняти рішення. Можна наклепати навчальних роликів з розрахунком на монетизацію каналу, але вже краще було б якось оформити навчальні матеріали, щоб вони продавалися, це більш дієво. У будь-якому випадку зараз не той час, щоб від себе вимагати рішень у ситуації відсутності ресурсу на їхнє прийняття.

***

Гарна була ідея купити кілька ламп з датчиками руху та розвісити їх там, де треба світло. Мінус — треба заряджати раз на кілька днів. Плюси — суцільні.

Отак от якось і січень пройшов.

Під час блекаутів подовгу не було світла, але завдяки зарядній станції хоча б в одній кімнаті була електрика. Треба ще одну станцію, яку я хочу тримати в офісі або носити туди, але поки що інші пріоритети.

***

У грудні їздив у реаб.центр, туди мене возять їхні водії давати уроки гітари. Один з водіїв цікавився різними чаями, я йому розказував різне, купив навіть зеленого чая на пробу, щоб йому подарувати. Але все ніяк не міг його застати, бо мене інший водій возив. Нещодавно питаю у приймальні: а Сергій десь тут є? Все ніяк не перетнусь із ним. — Ні, нема його вже. — Не працює тут більше? — Ні, помер.

Вийшов я то з приймальні, став на морозі з цим пакетом гарного зеленого чаю в очікуванні іншого водія, і думаю: що за хрінь? Цей чувак був дуже жвавий, йому було близько 60 років, цікавився усім підряд. Авто водив віртуозно. І тут хоба, і нема. Щоправда він жалівся на здоров'я і казав, що йому треба щось там обслідувати. Ліг у лікарню, і звідти вже не вийшов.

***

Поки не було світла, але працював ноутбук, я багато часу присвятив створенню вправ на різні види техніки. Далі є сенс робити збірки або викладати сети з 5-10 вправ з можливістю придбання нот/табів. Зробив відео з 20 вправами, і це відео непогано залетіло, за 3 дні 3 тисячі переглядів. Щоб був толк, треба робити серії навчальних роликів. Чи буду я це робити, поки що не знаю, у мене трохи розмите уявлення про пріоритетні напрями роботи крім створення аранжувань, якими я був би реально готовий регулярно займатись. Бо оце кілька відео, потім рік-два перерва — це ні про що. А тут більше ста підписників за три дні додалося, це мотивує робити такий контент далі на цій хвилі.

***

Цього року проходить конкурс композиторів для гітари. Я не збирався нічого подавати, бо там цьогорічна тематика накладає занадто академічні вимоги, а я в класичних премудростях не шарю. Але поспілкувався з кураторкою конкурсу, вона довела до відома, що там не все аж так жорстко, і мені варто подати щось. Став тиждень тому клепати тему на конкурс. Склепав, навіть цікаво вийшло, трохи з баховським вайбом. Як би там не було далі з можливим лауреатством, з'явився зовнішній привід щось створити нове, і це головне, бо це велика рідкість.

Коротше, моєму макбуку настали гайки, подагодити його не вдалося. Я не врахував того, що якщо залило плату, то все, там нема окремого дискового накопичувача, який можна було б зняти, тому полетіла вся інфа, але, на щастя, це не було критично, бо це не основний ноутбук, гавкнулося тільки одне аранжування, яке я перероблю, якщо буде треба, але в тому не певен.

Мені для роботи над замовленнями треба інший макбук, тому купив б/в макбук ейр у чудовому стані, докупив блок живлення, і все ок. Краще б, звичайно, ці гроші було б витратити на ще одну зарядну станцію для офіса, але якось іншим разом, я цього місяця перевиконав план витрат, а виступів поки що нема. Зате наробив кучу вправ, дещо з цього структурував та вже готовий записувати навчальне відео, тільки б в офісі зі світлом вгадати.

Днями одне й те саме, з ранку нема електрики, з'являється лише ввечері. Є зарядна станція одна на квартиру, але цього малувато. Думаю обзавестися ще однією малопотужною, щоб давала 220В, але поки що не надумав. В офіс нема сенсу ходити, бо світла там нема ніколи. Якщо так далі піде, буду звідти з'їжджати, бо це дорого в умовах відсутності івентів та роботи по закладах, зараз хоча б уроки є та аранжування купляють. Дуже не хочетьсч з'їжджати, але я не можу знімати площу, якою ледве користуюсь. Пару останніх уроків проводив удома, бо з ранку просто не хотілося нікуди по морозу йти, самокатом не під'їдеш.

***

Хочеться якоїсь структури у побудові робочих планів і різного креативу, який би мав цінність у роботі. Є певні ідеї, але розробляти їх просто нереально, на це нема ресурсу, відкриваєш ноутбук, щоб поповнити список ідей, і зупиняєшся, бо ідеї ховаються, бо нема сил робити навіть крок до втілення. Отак пішов у кафе з ноутбуком, типу оце думаю, щас шось запланую. Відкрив, щось трохи передивився те, що є, і закрив.

***

Виникла потреба у ремонті ноутбука, бо поряд з ним розлився обліпиховий чай, який зробила дружина та поставила у себе на столі, бо так завжди робить, а я якраз був в іншій кімнаті, і сталося те, чого б не сталося у моїй. Якби не йобана русня, цього б не сталось, бо я був прив'язаний до місця у квартирі, де ситуативно було світло. Отже, можливість полагодити макбук, скоріше за все, є, але по ціні поки що невідомо.

***

Паралельно з тим відніс гітару мануш на переладовку у майстерню. Нарахували близько $200, не очікував. Там, щоправда, треба ще підклеїти гриф. Згодом ми обговорили, які саме послуги треба, і відмовлятися не буду, бо ця гітара мені ще знадобиться у робочому стані, хоча зараз є нагальніші статті витрат.

***

Прийшла сорочка з декором, як поле гри Pac Mаn. Це офіційний мерч гри. Те, на що я чекав, супер.

***

У репертуарі накопичилося доволі багато сольних композицій, які я граю на концертах чи якихось заходах, та іноді подумую, а чи не зробити концерт у книгарні, як я робив більше року тому. Але поки що на це нема сил, хоча думка така є. Головне не почати собі пояснювати, що мені на це треба звідки-то взяти сили. Я не хочу у себе позичати енергію, бо дорого потім віддавати.

Трохи додалося уроків онлайн, це гарно. Люди мене знаходять через ютьюб та консультуються з приводу моїх же аранжувань.

***

Цікаво, що серед великої кількості тем, ноти/таби яких виставлені на продаж, є десь 4-5 тем, які купляють в основному. Приблизно те саме є у фотографів, які викладають щось на стоки, є одне-два фото, яке "залітає", інше продається так собі. Деякі з моїх аранжувань мають нульовий комерційний ефект, і я про це знаю заздалегідь, а десь не знаю. Інші потроху купляють, але дуже мало, але коли тем дуже багато, то навіть коли кожну тему купляють рідко, це все одно створює певний сумарний профіт. Ясно, що хочеться зробити ще щось таке, що залетить, як одне з аранжувань поп-композицій, але то вже як вийде.

***

Я не можу не робити аранжування тем,  які мені самому цікаві, хоч це в комерційному сенсі глуха тема. Мотивація їх робити — складне явище. Це типу як хоббі, яке вплетене в роботу, паралельно з тим це моя позиція — любителі вузької стилістики знайдуть щось цікаве на моєму каналі. Власне, так і відбувається. Ноти деяких тем я взагалі не публікую з міркувань коректності, просто граю із задоволенням. В цілому це така тема, типу от я вам покажу, що мені самому цікаво, а ви хочете — дивіться, хочете — ні. Але я й раніше робив контент, передусім оглядаючись на свої інтереси. Для когось це може бути егоїстичним підходом, але мені так не здається, бо є речі, які я роблю для інших, але для себе я залишаю найкраще, хоча цим мало хто іще цікавиться, але не в тому суть, якщо воно у мене для себе. Треба піднімати якість відео та якось просувати весь матеріал, але тут я наштовхуюсь на протиріччя між тим, щоб щось побачив світ, і тим, що у мене щось більше для себе. Хоча насправді я не проти, коли це бачить світ, бо це створює відчуття соціалізованості в суспільстві однодумців, плюс якась просвітницька місія (у яку я, щоправда, вже награвся); але таку ідею я ще не до кінця прийняв.

***

Був на балеті "Снігова королева". Давно не чув оркестрового звучання, було цікаво. Зловив відчуття профдеформації — я слухав, як побудовані твори, і треба сказати, що уривки італійських балетів дуже витончено створені, це таке мистецтво, яке схоже на дуже крутий європейський живопис того ж періоду, 19-го століття. Коли є якісь неочікувані гармонічні ходи, взаємодія інструментів, тут арфа пішла, а там контрабаси в унісон гудять, а тут хоба валторна ту ту, і все в такому консонансі витонченому. Аж цікаво було б навчитися такому, але на це треба покласти життя, у моєму віці треба дуже багато робити поза основною роботою, а це занадто. Але цікаво.

***

Серіал "Про всі створіння, великі і малі" зроблений так, як у нас робити не вмітимуть ще довго. Олд стайл з якісною картинкою, красиві види, саундтрек — нуль синтезаторів, тільки оркестр, цим вони мене вопше купили. Хоча самостійно я би такий серіал не став дивитись, бо по серіалах я майже виключно компанійський. Як не дивно, мені зайшли всі сезони "Емілі в Парижі". Це комедія абсурду, яка візуально зроблена так, що я купився. Різка, але продумана колористика, міські види, деталі архітектури та особливо центрування кадру — це створює відчуття гармонії попри всю ту маячню, яку вони несуть. Проте топ хіт-параду серіалів — поліцейські процедурали. Почати дивитися якийсь серіал типу CSI NY або одну з франшиз "Закону і порядка" — це реально шлях по наклонній, бо будеш щовечора приречений на кілька серій на місяці вперед, зважаючи на кількість сезонів плюс дофіга епізодів у кожному з них. "Закон і порядок" почали знімати наприкінці 80-х, і франшизи виходять досі, от і знаходь на це час або сили відірватися від цього.

***

Побачив у серіалі на одному чуваку темно-синю сорочку з доріжками, як в ігрі Pac Man. Шукав, спочатку не знайшов. Потім виявилося, що вона є як офіційний мерч гри, тому замовив, уже її чекаю. Реально шмотка, яка викликала обсесивний потяг. Сподіваюсь, на мені застібнеться, а то я на свята часу не гаяв.

Пам'ятаю на різних фестивалях східних культур та релігій людей однакового типу. Іноді в розмовах згадував, що вони мені всі якісь однакові, як і багато хто з інших учасників тематичних тусовок, та більше такого вголос не кажу, бо виникають питання, на які у мене нема відповідей. Але тип оцих любителей "практик" та ведичної балаканини — у них кодова назва "блаженні". І коли я їх бачу або чую, весь час мені мариться якийсь копіпейст, яким їх було наштамповано, ну вони капець однакові.

Спало на думку, що таке відчуття створює особистість, яка розмазана по стіні, на якій кислотною фарбою написано "ом намах шивай" через трафарет людиною, яка не вміє читати на санскриті. Сенс? Охопити собою поверхню готової стіни та записати це у свої ачівки. Розмазатися по площі — це простіше, ніж охопити 1см³ об'єму. Муахах, вибачте, плаский гумор.

Проте кришнаїзм залишається релігійною течією, якій я найбільше симпатизую. Я бачив тут людей, які обсесивно читають мантри, та пам'ятаю те враження, наче це робить їхнє життя трохи кращим, принаймні вони бачать більше кольорів у житті. Те, що двоє моїх учнів залишили кришнаїзм, лише додає течії плюсік до карми — їх не сковбасило до повної відданості та не відібрали сили на те, щоб рухатися вперед.