Намагання тримати народ на одній хвилі нагадує якусь гру в дитсадку. Щоб інфантилізм критичної маси населення не наробив шкоди, треба його кудись направити. Бажано щоб групі 5-річок було весело, але щоб вони пам'ятали, що дорослі поряд, і вони слідкують; якщо треба, вони втрутяться, а якщо буде якийсь кіпіш, то прийдуть з ременем або бризкалкою.
Діти у пісочниці можуть сидіти з різними обличчями та грати різні ролі, подібно до експерименту Дезора зі щурами у басейні. Або це якись розбишаки, або тихенькі малюки, яких люблять вихователі, бо вони безпроблемні та виглядають розумними та вихованими, в реалі це фасад, мімікрія під модель поведінки старших, щоб їм сподобатися. Ми не знаємо й частини того, як виглядає конформізм у європейських суспільствах.
Так от вестернси, які відносять себе до першого світу, зверхньо дивлячись на нас, як на третій світ, пострадянських мавп, які не знають, як все у світі влаштовано, - нагадують оцих демонстративно вихованих дітей, які вірять у таке своє амплуа, наче це вони роздають поради, а їм мавпи їх не можуть давати. Звісно, вони знають краще за всіх причини різних глобальних процесів, і т.п., і готові повчати нетямлячих, тобто нас. Така модель поведінки легітимізована у певних колах, вона маскує почуття незбагненності та дає відповідь на питання, хто я і де я, та наскільки я гомо сапієнс порівняно з іншими представниками виду.
Тому є загроза того, що наші "друзі та партнери" будуть до останнього ставити інфантильну пропаганду у себе на місцях вище здорового глузду, до якого спонукає новітній час. Хоча є європейці, які щиро вболівають за Україну, маючи сумний історичний досвід, пов'язаний з росіянським ігом; Польща — окремий випадок, але польська пісочниця дуже заряджена католицтвом, імперськістю та старими образами на українців. Українці тепер знають забагато практичних аспектів стосунків, конфліктів, пропаганди і т.п., вже мають купу подряпин, отриманих через залученістть у процеси, про які інші знають лише у теорії та інтерпретуючи історію по-своєму. І нам вже є що експортувати в цьому сенсі. Але ніт! До комунікації має бути колективний охочий, а реальний консенсус європісочниці такий, що вони найрозумніші, та їм користуватись мав'пячим досвідом тупо западло. Інакше це означало б, що їхня пісочниця з якогось дива має колективний запит на спілкування з нашою, але його нема, бо вони перший чи другий світ, а ми типу третій. Так буде, мабуть, аж до російського вторгнення у країни ЄС. Але що це змінить? Будучи вимушеними розраховувати на український досвід, соціальний запит на спілкування з нами на рівних все одно там не оформиться, тоді діло пахне усіляким примусом йти їм назустріч. Якось так вимальовуються стосунки у цій пісочниці і наша роль у ній. Тому припускаю, що майбутня інтеграція у ЄС буде оформлена таким чином, щоб ми залишили за собою зобов'язання вважатися мавпами та мовчки надавати євроконторі все потрібне, вони нам за це банани. Оці подряпані війною з хронічним ПТСРом нехай сидять десь тут поряд, бо вони хоч і дурні, але їх можна поставити, як щит, для них не вперше. Але ж не перед носом, бо ми тут у чистенькому піску розумні розмови ведемо про радіокеровані машинки, а ці нам тут сядуть поряд та умнічать почнуть про свої радіокеровані літачки, ще й червоне відерце роздавлять, ще й хіхікатимуть, що в окопі воно нам не допоможе, тварюки.
І навіть якщо розмови будуть іти між ментально дорослими політиками, вони все одно обмежені законами жанру. Їх буде стримувати інфантилізм критичної маси населення або намагання маніпулювати нею, використовуючи проблемні питання. От поляки наскільки розумні та сучасні, а Волинь і УПА з них лізе і лізе. А зміна внутрішньоєвропейської повістки через поглиблення контакту з Україною - це проблема, і не спекулюватиме на ній лише лінивий та дурний. А як ми знаємо, європейці дуже мудрі і працьовиті. Але у нас пісочниця своя, і турбулентність у ній - то окрема тема, там починається торнадо, все літає, пісок в очах, у роті, страшне.
