Моє захоплення — це чайна атмосфера. Тільки-но тепліє та відкривається тераса у подільській чайній, намагюся бувати регулярно. Не раз думав про те, чому саме поїздки туди для мене грають таку важливу роль.

Це таке єднання звуків, смаків та навколишнього етно-дизайну, яке дає відчуття гармонії та врівноважує мій стан. Вочевидь врівноважити його іншими поїздками (крім одного й того самого місця у Затоці), спілкуванням чи якимись діями не виходить. Це просто факт, з яким треба рахуватись: ніяк більше не виходить. Ну, може, купити собі якийсь музичний девайс іноді надихає, але зараз нема таких девайсів, які б я собі нащось хотів.

Дуже хочеться знайти щось, що влітку мені допоможе позбавлятися тиску на психіку, який крім того, що війна, цей тиск і так завжди влітку стабільний, бо я просто ненавиджу це грьобане літо, і як тільки я бачу сонце, тільки-но я починаю його відчувати на шкірі, стартує невроз, хоча фізіологічно сонця я не боюся та навіть сонячні опіки не дуже відчуваю, а на наших широтах їх і нема. Якщо не відпочивати під цвірінькання пташок, це трохи розслаблює (це можна робити на дачі, куди я їздити не хочу), бо інакше це тупо дебільне марнування часу, взагалі нічого цікавого, доводиться займатися тим самим, що й завжди. Хіба що виникають питання: а шо лвто? А шо ми влітку? А шо ви влітку? А ви не збираєтесь на море? А візьміть і мене! Ну візьміть!.. Типу літо — це щось, що потребує від тебе більше, ніж завжди, це період політичного тиску, бо я вже зрозумів, що я йду на те, щоб десь скласти компанію, через політичний примус. Хоча літо — це типу навпаки період відпусток. Пфф...

***

Власне, в чайну я приїжджаю зрозуміти, що я насправді відчуваю, бо це краще вдається у розслабленому стані. Частенько доходжу висновку, що відчуваю злість. І якщо ніяк не змінювати реальність та звичний хід справ, то її стає лише більше, і її все важче стримувати. Виходить, чайна атмосфера у чому є для мене інструментом самодіагностики. Бо я занадто жадібний та самовпевнений, щоб звертатися до спеціаліста, який би мене вивів на потрібні запитання до себе. Я чомусь боюся інтенсифікації нових питань до себе, хоча розумію, що ставлю їх собі занадто повільно.

***

Чайний простір — це також свіже повітря. Інакше сидів би вдома, а от зараз сиджу на верхньому ярусі, погода просто ідеальна настільки, наскільки ідеальною вона може бути.