Те, що велика за розміром країна демонструє всьому світові свої геополітичні понти, це каже про екзистенційну кризу всередині країни. Коли існує питання від народу до влади: навіщо ми так розрослися? Що далі, який у нас у зв'язку з цим план існування? Влада у відповідь: все ок, наша ціль — розростатися далі. Тобто нема притомної екзистенційної концепції, а є занепад, від якого усіма силами відвертається увага, бо варто населенню лише спрямувати увагу на процес розкладання країни, як цей процес буде пришвидшений, бо як кажуть спеціалісти по фен-шуй, енергія є там, куди спрямована увага.

Ура. Я перейшов у стадію, коли я ходжу по квартирі, розмовляю, шось насвистую і туплю. Учорашня поїздка до чайної спричинила терапевтичний ефект, як я й хотів. Це означає, що я починаю жити. Думав сьогодні взятися за два аранжування діснеєвських пісень під фламенко, що їх мені замовив один чувак. Але сьогодні, мабуть, головна програма — ходити і тупити. Але треба помірно тупити. Бо оце запалив паличку у кімнаті, пішов на кухню, повертаюся, а вона горить, бо я її не потушив. До речі, палички Safal — суперзнахідка, мій фаворит.

Моє захоплення — це чайна атмосфера. Тільки-но тепліє та відкривається тераса у подільській чайній, намагюся бувати регулярно. Не раз думав про те, чому саме поїздки туди для мене грають таку важливу роль.

Це таке єднання звуків, смаків та навколишнього етно-дизайну, яке дає відчуття гармонії та врівноважує мій стан. Вочевидь врівноважити його іншими поїздками (крім одного й того самого місця у Затоці), спілкуванням чи якимись діями не виходить. Це просто факт, з яким треба рахуватись: ніяк більше не виходить. Ну, може, купити собі якийсь музичний девайс іноді надихає, але зараз нема таких девайсів, які б я собі нащось хотів.

Дуже хочеться знайти щось, що влітку мені допоможе позбавлятися тиску на психіку, який крім того, що війна, цей тиск і так завжди влітку стабільний, бо я просто ненавиджу це грьобане літо, і як тільки я бачу сонце, тільки-но я починаю його відчувати на шкірі, стартує невроз, хоча фізіологічно сонця я не боюся та навіть сонячні опіки не дуже відчуваю, а на наших широтах їх і нема. Якщо не відпочивати під цвірінькання пташок, це трохи розслаблює (це можна робити на дачі, куди я їздити не хочу), бо інакше це тупо дебільне марнування часу, взагалі нічого цікавого, доводиться займатися тим самим, що й завжди. Хіба що виникають питання: а шо лвто? А шо ми влітку? А шо ви влітку? А ви не збираєтесь на море? А візьміть і мене! Ну візьміть!.. Типу літо — це щось, що потребує від тебе більше, ніж завжди, це період політичного тиску, бо я вже зрозумів, що я йду на те, щоб десь скласти компанію, через політичний примус. Хоча літо — це типу навпаки період відпусток. Пфф...

***

Власне, в чайну я приїжджаю зрозуміти, що я насправді відчуваю, бо це краще вдається у розслабленому стані. Частенько доходжу висновку, що відчуваю злість. І якщо ніяк не змінювати реальність та звичний хід справ, то її стає лише більше, і її все важче стримувати. Виходить, чайна атмосфера у чому є для мене інструментом самодіагностики. Бо я занадто жадібний та самовпевнений, щоб звертатися до спеціаліста, який би мене вивів на потрібні запитання до себе. Я чомусь боюся інтенсифікації нових питань до себе, хоча розумію, що ставлю їх собі занадто повільно.

***

Чайний простір — це також свіже повітря. Інакше сидів би вдома, а от зараз сиджу на верхньому ярусі, погода просто ідеальна настільки, наскільки ідеальною вона може бути.

Якось так відбувається, що для того, щоб краще себе показати, люди демонструють те, наявність чого від них найменше залежить. Якщо це зовнішність, то це найчастіше або виграна генетична лотерея, або робота косметологів, або вдало підібраний одяг, що хоча б свідчить про наявність смаку. Якщо це гроші, то це багато в чому через обставини, які допомогли людині сісти на потік грошей. Більше того, за рахунок речей, які від них не дуже залежать, люди намагаються піднімати власну самооцінку, а не лише пускати іншим в очі пил. Але, гадаю, чим менше якихось ніштяків від них залежить, тим більше з'являється фонової напруги, бо почуття недостатньості атрибутів нікуди не подінеш, по Юнгу почуття там сповіщає про реальну цінність явища, мені подобається це визначення. Все-таки психіка кожному дає знати про те, що твоє - це те, що ти дав собі сам, і це питання чисто особисте і не стосується інших, як би ми не хотіли задіяти чужі оцінки у механізм здобуття *реального* відчуття власної цінності, але у власній цінності ключове слово - "власна". Не розділити, не поділитись, не продемонструвати, просто жити з власною сутністю, маючи свої цінності на рівні почуттів, не маючи можливості розповсюдити про них інформацію, бо так природа вирішила, що це унікальний елемент твоєї операційної системи, а не мультик на флешці, який можна поставити на великому екрані, щоб усі бачили, зойкнули у відповідь, і це в тобі щось нащось змінило. На щастя, природа нас обмежила у можливості реально себе змінити за рахунок чужих реакцій. Поняття про геніальні рішення варто формувати, спостерігаючи за тим, як і в чому природа нас обмежує.

Поки дружина сидить у письменницькій резиденції в Румунії, я тут з кішками на хазяйстві. Трохи доводиться адаптуватися до іншого режиму, готувати і все таке. Взагалі корисний досвід навіть — коли залишаюся наодинці з собою, починаю думати про те, що сам для себе хочу, для мене це непросто, домашня комунікація від цього відволікає. Коротше, вирішив робити якісь покращення, ось купив собі нарешті нову мишу для ноута. До того я користувався мишею з проводом, і вона вже стала жорстко глючити. Викидав її та думав про те, наскільки ж я не вмію піклуватися про власний комфорт, що в мене навіть миші зручної роками не було, аж дочекався, доки ця крякне.

***

Придбав випарювач для одягу, це була давня мрія про те, як я куплю цю штуку та зможу вирівнювати сорочки без праски, коли треба швидко зібратися, а будь-яка підходяща сорочка пом'ята.

***

Поки ходив по магазину, виникла ідея забацати балик з курячого філе замість купувати якусь шинку. Зазвичай я роблю шось таке під Новий рік, а тут просто взявся, бо є купа часу та хочеться чогось цікавого. Засолив зі спеціями, завтра повішу сушитися.

***

Хочеться зробити якесь якісне відео на якусь свою композицію. Та розумію, що це нормальний шмат роботи, крім аудіо треба знайти відеографа та продумати, як що має виглядати, а мені навіть думати страшно у цей бік.

Подумалось. У процесі дорослішання сприйняття ряду явищ сприймається як щось часткове відносно чогось більш загального, якихось тривалих тенденцій, на основі яких можна прогнозувати, якими будуть окремі явища.

Але у русі від осмислення окремих явищ до розуміння загальних процесів можуть працювати різні психологічні схеми, які підганяють бачення реальності та загальних процесів під певні установки, яких мислитель не зумів перерости. Тому я намагаюся не переоцінювати роль інтелекту, бо підгрунтям якоїсь думки є певне почуття, так само спосіб побудови ряду думок частенько будується на одних і тих самих конструктах, у яких головне, щоб вони не йшли врозріз з почуттями. Вся інтелектуальна міць людини може бути спрямована на створення декорації, наче її почуття не є інфантильними. Людина пхає іншим в очі цю декорацію як атрибут дорослості.

Втім чим більш масштабна ця декорація, тим інфантильніше створіння за нею ховається.

Думаю, як підвищити кількість підписників та годин переглядів відео на каналі з аранжуваннями, що його намагаюся потихеньку просувати. Спала хвиля інтересу до деяких відео, які переглядали більше за все, тут треба вже робити шось нове популярне. Дивно мислити таким чином, але у мене є спортивний інтерес до того, щоб розкрутити канал так, щоб можна було монетизувати відео. Звичайно, профіт від такої монетизації буде мізерний, і набагато вигідніше монетизувати контент шляхом прямих замовлень нот та табів. Бачу, що є музичні теми, які користуються популярністю, тому хочу доробити Хотел Каліфорнію, бо це завжди бінго. Виявляється, італійські тарантелли також людей цікавлять, є тут одна тарантелла, на яку ще не зробив відео. Коротше, це як в тому мемі про те, яке море на тебе чекає цього року. Море роботи!..

***

Дружина виграла письменницьку резиденцію в Румунії, буде там сидіти протягом місяця, вже там. Отакот, вона тепер буде знати про Румунію більше, ніж я!