Привіт, 2026.

Минулий рік був якимось швидким. Досі живе у памяті те, як ми з дружиною після 31 грудня 2024 р. каталися на самокатах після 23 години, було прикольно, і наче це було не рік тому, але таки рік.

Кількість уроків знизилася, і це добре. 

Були зроблені цікаві аранжування, я у кожне нормально вклався та радію тому, як усе звучить.

Були концерти та івенти, ресторанна робота не надто напряжна. Робота — це ширма для інших процесів буття, але складно щось притомне про це буття сказати. У багатьох ситуаціях я або занадто байдужий до чогось або висаджуюсь на рівному місці. Порядку нема, режиму нема, оце хіба що є робота, до якої у мене є хист, та задіяність. 

Призвичаївся до офісу, мені подобається це місце, і я не хочу звідти переїжджати, хоча є дешевші варіанти.

Хотів розвивати патреон та клепати навчальний контент. Ні фіга я його не клепаю, але це нормально, бо є пріоритети та й без того кілька напрямів роботи, плюс виснаження.

Композицій своїх цього року не створював, але я на сцені все частіше виконую свої теми. Мотивація до сценічної активності у мене на дуже низькому рівні, хоча це не новина. Були гарні цікаві концерти, але не завжди вдається все зробити так, щоб самому було цікаво.

Були цікаві локації, де я брав участь у концертах. Одна з таких — простора квартира на Лютеранській, там проходив концерт у форматі квартирника, влітку там був свій цікавий вайб.

Цього року нічого особливого не планую, просто займаюся тим, що можу, наскільки це можливо.

Процес пошуку нагадує тяжіння до об'єкта з вищою гравітацією або з певною відмінністю, яка приваблює. Тобто якщо треба сказати собі, що я правильно живу, у мене є цілі, я можу сказати, де у чому який сенс, — то треба просто визначити вектор руху за координатами об'єкта з вищою гравітацією.

Але тут постають питання та проблеми. Координати об'єкта — це саме його координати, можна лише уявно з ними ідентифікуватися, десь в глибині залишаючись собою; десь глибоко, десь — не надто.

Виникає питання, що саме вважати маркерами вищого ступеню гравітації. Масу (зважаючи, що ваги у невагомості не існує), розмір, відблиск, кількість попередніх даних? Сюжети, вплетені у попередні дані? Плаваєш у космосі та відчуваєш гравітацію астероїдів, супутників або планет всліпу або ж ставишся до таких об'єктів вибірково — це про критичне мислення. Правда, можна не мислити, так роблять, це теж робоча схема. Просто не бути у вакуумі та не оглядатися навкруги, не перейматися порівняннями, а просто йти назустріч потягу, спричиненому гравітацією якогось об'єкта, а потім назвати все, що з цим пов'язано, чимось неминучим. Без критичного мислення дійсно нема чого робити у просторі, де не можеш намацати опору.

Стало менше роботи, з'явився ресурс на аранжування. Забацав сьогодні аранжування відомої новорічної пісні. Навіть ноти оформив, можна на днях записувати. Щоправда такі кавери набирають не дуже багато переглядів, але мої підписники у мережах — теж немала база глядачів.

***

З подарунками є така проблема, що те, чого я хотів би, воно або дороге, або цього нема тут в наявності, тільки замовляти. Наприклад, давно задивляюся на комбік Roland AC-33, у колеги такий бачив і слухав, суперово звучить. Свій комбік Laney я би навіть продав. Поки що інвестувати 600 баксів у покращення звуку я не готовий, бо не так вже й багато ситуацій, коли комбік мені треба. Мені скоріше згодився б якийсь легкий переносний акумуляторний для ситуативних робіт.

Або от костюм таскена з маскою і їхньою бойовою палкою. Мені навіть не так маска, як отакий костюм з мішковини в японському стилі, бо Лукас надихався Куросавою. Але куди у ньому ходити? Хіба що на комік кон. Тоді треба маска, і це була б супер тема. Ще прикольніше бути джавою, але для джави я ростом не вийшов.

Колись думав, що млинець гарного шу пуера завжди гарний подарунок собі, але зараз я за те, щоб брати чаю не більше 50 г на пробу. Віскі або ром прикольніше, але я вже призвичаївся їх сам купляти, а не чекати, коли подарують.

Якщо підводити під психічними процесами базу на основі координат, то треба визнати, що положення об'єкта у просторі плюс час — це те, що найбільш зрозуміло без додаткової теоретизації, бо простір і час кожен може уявити, але координат у якоїсь точки може бути безліч. Якщо у точки у просторі є вага, ще й динамічна, то це може бути показником рушійної сили якоїсь установки, до того ж її зміна підпорядкована певним функціям, які розповсюджуються на об'єкти певного класу, і певним впливам, тут все трохи пахне об'єктно-орієнтованим програмуванням, де є класи об'єктів, описані функції для цих класів і можливість експансії одного класу на інший.

Виступали з бендом на івенті, нарвалися на замовників, які вирішили кинути нас на частину суми, співмірну з гонораром одного артиста бенду. Контактна особа взяла провину на себе і залишилася з малою частиною гонорару, бо не перерахувала все у присутності замовника, хоча всі учасники бенду були готові розділити ризики, але це не допомогло — якщо людина вірить, що має нести покарання, це занадто сильний аргумент, щоб можна було її у чомусь переконати. Насправді мені дуже просто це спостерігати ззовні, хоча я не знаю, як би сам повівся у такій ситуації. Але концепція невідворотного покарання за провину — це цікаве явище. Це наче відстоювання бачення причини та наслідків. Крім того, у нас же ж домінує християнство, тому визнати за собою якусь хрінь та публічно карати себе через це — це типу благо, всі зрозуміють, ну молодець, поняв про себе шось, будуть з нього люди.

Разом з тим є відчуття несправедливості, бо замовники (страхова контора гуляла) повелися рагульно, а колега до себе ставиться несправедливо, ти усе це спостерігаєш і нічого не можеш зробити, це ніколи не сприяє гарному настрою, бо схоже на травму свідка. Ясно, що статистично може статися будь-що з певною імовірністю, і лотерея всюди завжди, та хочеться вірити в краще. Це вже трохи про ідеалізм, але він може керувати й не дуже конструктивними діями, як от звинувачення себе у неспроможності все помітити, вгадати, і спромогтися на те, щоб все було правильно, адже це обов'язок, даний від народження.

***

Ще пара виступів і кілька уроків до кінця року. Треба ще зробити ривок і підписати угоду з організацією з управління авторськими правами, бо це була умова участі у проекті Кемп, я тягну до останнього, але, здається, поняв, що треба робити. Щоправда накопичилися питання стосовно реалізації контролю за авторськими правами, поговорю ще з конторою. А так хочеться ще одне чи два аранжування зробити й записати, дещо у мене вже розписано.

***

10 тисяч підписників на ютьюбі, урря. Не знаю, чи робитиме це якусь погоду, але чув, що якщо у тебе 10к+, то більш імовірно мати якісь угоди з виробниками інструментів, струн чи апаратури, подивимось.

***

Їхав якось на самокаті на Поділ за чаєм, і в районі Львівської площі думаю: шось нема бажання аж туди пертися, поїду я тут в чайну на Кудрявську і візьму щось там. Взяв і не прогадав, офігенні червоні чаї плюс гарний зелений взяв на подарунок. Лінь — рушій прогресу.

***

Вчуся користуватися епоксидною смолою, відлив з неї кілька ящірок у силіконових формах. У мене не найкращий варіант смоли з Тему, вона довго сохне, хоча за добу виріб стає типу наче пластмасовим. Але подумую використати смолу для декору сехілій якось, цікаво. Ультрафіолетова епоксидка, яка за 2-3 хв. твердіє під уф-лампою, то має бути просто казка, типу хоба і готово.

Інтуїція — поняття, яке пахне езотерикою, але воно пов'язано з важливим явищем. За Юнгом це функція, яка на відміну від почуття вказує на певну цінність у розрізі часу. Тобто інтуїтивний посил з'являється у моменті, але охоплює широкий відрізок таймлайну, даючи у якості відповіді праву частину рівняння, де зліва — інтеграл за часом, хоча питання начебто не поставлене, але хтозна. Коли ти у якомусь процесі, питання з'являються весь час. Інтуїція допомагає вирулювати там, де не вистачає вміння будувати прогнози на знаннях, розуміти доцільність якоїсь дії у розрізі тривалого часу. Як показує практика у багатьох професіях, одних знань буває недостатньо, бо їхня база не те щоб аж така досконала, тому наявність інтуїції на додачу до знань — це сила. Що цікаво, професійна інтуїція практично відсутня там, де людина займається не своєю справою.

Щоправда, часто словом "інтуїивно" називають якісь спонтанні, хаотичні речі, які людина робить просто заради активності. У той же час інтуїція зовсім не хаотична, вона логічна, хоча це спочатку неочевидно, та її послання вбудовані в часову вісь та якось оперують майбутнім моментом. Механізму доступу до минулого чи майбутнього моменту ніхто не зрозумів. Але той самий Юнг казав, що не боїться смерті, бо вважав, що людська психіка пов'язана з процесами поза простором і часом. Мені це симпатично, хоча його релігійність мене стрімає, але що ж, людина ввела поняття архетипу, знайшла свій набір архетипів та радить іншим його пошукати та ними пройнятися, її право.

Ще на цьому тижні є кілька різнокаліберних виступів, а наступного тижня наче можна відпочити. Ну нарешті, бо батарейка сіла. Оце був концерт у квартеті, піаніст зістрибнув, я запросив співачку, басист не міг репетирувати. Відіграли вже як відіграли, заробили вже як заробили. У мене не було сил навіть вислати колегам трекліст, що складався з тем, які не треба репетирувать.

***

Зате якось намагаюсь ловити хоча б нові смаки. Прохавав таку тему як хумус з заатаром. Краще, щоб був лаваш, але й хліб зійде. Намастити хумусом та посипати сумішшю заатар, тема.

***

Нещодавно зробив масло гхі з 4 пачок вершкового масла. Цього разу протримав у мультиварці 2 години у режимі "тушкування", вийшла чудова зерниста структура, раніше так не вдавалося.

***

Робив також суміш чаман, де пажитник — основний інгредієнт. В цілому вийшло, воно й не сильно гірчить, хоча треба буде якось спробувати залити водою та злити її, щоб прибрати гіркоту, як роблять деякі вірмени. Рецепти ШІ дає в цілому цікаві.