Процес пошуку нагадує тяжіння до об'єкта з вищою гравітацією або з певною відмінністю, яка приваблює. Тобто якщо треба сказати собі, що я правильно живу, у мене є цілі, я можу сказати, де у чому який сенс, — то треба просто визначити вектор руху за координатами об'єкта з вищою гравітацією.

Але тут постають питання та проблеми. Координати об'єкта — це саме його координати, можна лише уявно з ними ідентифікуватися, десь в глибині залишаючись собою; десь глибоко, десь — не надто.

Виникає питання, що саме вважати маркерами вищого ступеню гравітації. Масу (зваючи, що ваги у невагомості не існує), розмір, відблиск, кількість попередніх даних? Сюжети, вплетені у попередні дані? Плаваєш у космосі та відчуваєш гравітацію астероїдів, супутників або планет всліпу або ж ставишся до таких об'єктів вибірково — це про критичне мислення. Правда, можна не мислити, так роблять, це теж робоча схема. Просто не бути у вакуумі та не оглядатися навкруги, не перейматися порівняннями, а просто йти назустріч потягу, спричиненому гравітацією якогось об'єкта, а потім назвати все, що з цим пов'язано, чимось неминучим. Без критичного мислення дійсно нема чого робити у просторі, де не можеш намацати опору.