Виступали з бендом на івенті, нарвалися на замовників, які вирішили кинути нас на частину суми, співмірну з гонораром одного артиста бенду. Контактна особа взяла провину на себе і залишилася з малою частиною гонорару, бо не перерахувала все у присутності замовника, хоча всі учасники бенду були готові розділити ризики, але це не допомогло — якщо людина вірить, що має нести покарання, це занадто сильний аргумент, щоб можна було її у чомусь переконати. Насправді мені дуже просто це спостерігати ззовні, хоча я не знаю, як би сам повівся у такій ситуації. Але концепція невідворотного покарання за провину — це цікаве явище. Це наче відстоювання бачення причини та наслідків. Крім того, у нас же ж домінує християнство, тому визнати за собою якусь хрінь та публічно карати себе через це — це типу благо, всі зрозуміють, ну молодець, поняв про себе шось, будуть з нього люди.

Разом з тим є відчуття несправедливості, бо замовники (страхова контора гуляла) повелися рагульно, а колега до себе ставиться несправедливо, ти усе це спостерігаєш і нічого не можеш зробити, це ніколи не сприяє гарному настрою, бо схоже на травму свідка. Ясно, що статистично може статися будь-що з певною імовірністю, і лотерея всюди завжди, та хочеться вірити в краще. Це вже трохи про ідеалізм, але він може керувати й не дуже конструктивними діями, як от звинувачення себе у неспроможності все помітити, вгадати, і спромогтися на те, щоб все було правильно, адже це обов'язок, даний від народження.

***

Ще пара виступів і кілька уроків до кінця року. Треба ще зробити ривок і підписати угоду з організацією з управління авторськими правами, бо це була умова участі у проекті Кемп, я тягну до останнього, але, здається, поняв, що треба робити. Щоправда накопичилися питання стосовно реалізації контролю за авторськими правами, поговорю ще з конторою. А так хочеться ще одне чи два аранжування зробити й записати, дещо у мене вже розписано.

***

10 тисяч підписників на ютьюбі, урря. Не знаю, чи робитиме це якусь погоду, але чув, що якщо у тебе 10к+, то більш імовірно мати якісь угоди з виробниками інструментів, струн чи апаратури, подивимось.

***

Їхав якось на самокаті на Поділ за чаєм, і в районі Львівської площі думаю: шось нема бажання аж туди пертися, поїду я тут в чайну на Кудрявську і візьму щось там. Взяв і не прогадав, офігенні червоні чаї плюс гарний зелений взяв на подарунок. Лінь — рушій прогресу.

***

Вчуся користуватися епоксидною смолою, відлив з неї кілька ящірок у силіконових формах. У мене не найкращий варіант смоли з Тему, вона довго сохне, хоча за добу виріб стає типу наче пластмасовим. Але подумую використати смолу для декору сехілій якось, цікаво. Ультрафіолетова епоксидка, яка за 2-3 хв. твердіє під уф-лампою, то має бути просто казка, типу хоба і готово.