Вопшем, концерти і всяке таке.

Один концерт в 32джаз — найбільш відповідальний захід. Дофіга перед тим займався і гітарою, бо треба було згадати пісні, та дарбукою, бо грати замість Орхана у кількох темах — ні фіга собі челендж. Тут за пару днів у Марини пропадає голос, і ми починаємо шукати шляхи, як не скасовувати концерт, залучили моїх колег з кубинською темою, ще тих, тих... В результаті на мене на цьому концерті впало роботи стільки, на скільки я не розраховував, бо можна було усе спростити. Концерт вигрібли, ще й Маринин голос повернувся, тож ми зіграли ціле відділення з її піснями, але в цілому я б уникав ускладнень такого масштабу, коли можна обійтися ускладненнями меншого масштабу, коли вже треба якось рахуватися з форс-мажором.

***

Арт-директор цього закладу запропонував представити там власний проект, коли він буде. Насправді ця ідея є у мене давно, і є додаткова мотивація її там реалізувати.

***

Грав на одному приватному івенті, організованому одним давнім знайомим, там була виставка дивних картин з дивними передісторіями, змішаними на дивній езотериці. Туди просочився якийсь чувак, на вигляд чисто нарік, який прикидався, що прийшов з кимось, а пішов, прихвативши пару сумок. Моя куртка висіла десь там, звідти нічо не пропало, ще там був мій комбік, стійка... коли я уходив, якраз приїхала поліція.

***

А звідти я поїхав у ресторан на Позняках, де давно не був, бо давно не було роботи зі співачкою. Пограв акомпанемент пісням, які ми останній раз грали там років 3-4 тому, мабуть. І зал, у якому нічо не помінялося. Наче у минуле потрапив.

***

Зробив кілька сехілій для товариша, відправляю їх в Австрію, мав відправити ще тиждень тому, але щось карта не лягла. Під це діло зробив ще одну учню на замовлення, ще одну з червоного дерева, яку вирішив поки що залишити собі, бо жаба давить віддавати, така гарна. І от тільки що зробив новий корпус з червоного дерева трохи у японському стилі. Якраз грав альбом з музикою на шакухачі. Зрозумів, що кліпання сехілій для мене є процесом розвитку, бо потребує уваги до деталей, аналізу нюансів, просторового уявлення та рухів під правильними кутами. Коли я їх починав робити у 2017 році, здавалося: ну а що, просто собі паличка з отвором, куди вставляється кілок. А виявилося, що там про нюанси виготовлення можна цілу книгу написати.

Поки мало уроків та іншої роботи, а дружина на іншому боці Європи, вдарив по хендмейду. Зробив три сехільї на подарунок + одну собі додаткову для гітари з радіусованим грифом вде зробив, сьогодні тест-драйв. Вийшли красиві з орнаментами, бо орнаменти я купив колись у чувака, що робить декор для гітар — розетки і т.п. На продаж робить поки що лінь. Але якщо робити, то десь штуки 4 за раз, це залежить від натхнення і т.п., професійними критеріями я тут не оперую, це все-таки хоббі.

***

Іноді по сезону тягне до порядку, тож я складаю список того, що треба зробити чи доробити серед хазяйських справ. Сподіваюся, піде далі списку, але запланувати — це вже щось.

***

Дружина від дв.сестри дізналася, що її тітка, сестра тата, вважає її винною у його смерті, хоча напряму про це не каже. Саме тому дружині так і не вдалось з нею зустрітися, хоча у них завжди були начебто гарні стосунки. Просто тітку занесло, їй обов'язково треба було знайти винних, щоб заспокоїтися. Це дуже образливо, бо родина для дружини має сакральне значення, але рік за роком стає ясніше, що ніякої родини тупо нема. Дв.дядько у Ризі почав нести пургу про те, як вона має іти на поступки братові, який куку на всю голову, з ним спілкування втратило сенс. Залишилися тільки кузени, кузини та їхні родини, це по факту найближчі люди, ближчі за віком та способом мислення.

Так і хочеться цю тітку запитати: якщо її брат вирішив піти з життя, де вона була? Чому не додивилися, не проконтролювала, не запобігла? Ну звичайно, вона не повинна, дочка його повинна йому, їй, усім. Навіть не син повинен, а дочка, бо жінки за все відповідальні. А якщо так, то де була сестра?..

Концерт 15-го лютого мали грати утрьох з акордеоністом, він не може взяти участі, тож дуетом забацаємо. Ну теж варіант, я там граю майже в усіх піснях десь на гітарі, десь на дарбуці або уду. Пісні то на 7 долей, то на 10, то на 11, з ритмікою і т.д. там багато цікавинок. Хоч там мого матеріалу не буде, але для мене цей концерт важливий в плані самопрезентації як мультиінструменталіста у музичному матеріалі, який вимагає техніки та специфічної культури ритму.

***

Взявся робити сехільї, бо обіцяв товаришу зробити йому три штуки ще кілька місяців тому. Зробив за вечір три заготовки для корпусів, можна зробити ривок та забацати все за один день, але нема куди поспішати. Дружина поки в Ірландії ще пару тижнів, уроків небагато, частина учнів хворіють, тож часу вдосталь. Треба ще пару сехілій зробити на продаж та одну додаткову собі на гітару з радіусованим грифом. Учора взявся пиляти деревину, нікуди не поспішаючи, і відсутність поспіху магічним чином збільшила ефективність роботи. У якості роботи ця магія часто має вирішальне значення.

***

Люди кругом раптом згадали, що війна і нема грошей, і участь у Євробаченні раптом стало непотрібне. Дивно, у 2022 та 2023 не було таких розмов у таких масштабах. На ЄБ є, а на дрони нема! На дороги є, а на дрони нема! Хоча якщо брати факти, то зараз ситуація з дронами краща, але кого це цікавить? Просто береться якесь модне емоційне твердження і розноситься мережею на хвилі, і це капець тупо, хочеться думати, що якість боти розносять мережею чухню, але це реальні люди, від того стає кріпово. Люди нагадують отих кацапських ватників, які на будь-який аргумент кажуть "а гдє ви билі восємь лєт".

Одним з проявів еволюції особисто моєї свідомості є надбане нерозуміння деяких поширених понять. Раніше мені казали слово, що означає якусь рису, і я типу розумів, про що йдеться, так от я десь вже перестав розуміти, бо або потрібне додаткове тлумачення, або тобі втирають тупо неіснуюче поняття.

От про когось кажуть: це добра людина, або ж зла людина. Якщо словосполучення "добра людина" вставити у контекст довшого речення та оформити його у стилі, характерному для художки, то вийде звичайне книжне речення, а художній контекст ніби підказує, що не треба досіпуватися до слів, а треба просто сприймати на естетичному рівні; саме тому я вважаю, що худліт ні фіга не вчить життю, а тільки демонструє іноді клініку, з якою зазвичай нічого путнього не пропонує робити. Ну от, наприклад: "чуючи це, він не міг не засмутитись, адже був по натурі доброю людиною". Тут ще натура, але то таке, я кажу про цю доброту за замовчанням.

От кажуть мені: це добра людина. Я питаю: у яких ситуаціях? Мені кажуть: у будь-яких, просто людина така. Скажу, що це неправда, бо люди відчувають різне, кажуть різне та роблять різне. Але тут питання у тому, нащо на когось повісили такий ярлик. Він начебто не прив'язаний до ситуацій, але насправді його на людину начепили для того, щоб задовольнити власне бажання спрогнозувати, як людина себе поведе у гіпотетичній ситуації, а критеріїв два — по-доброму / по-злому, просто і ясно, а головне мудро й далекоглядно. Тобто виходить, що ярлик доброї чи злої людини, який наче не прив'язаний до ситуацій, бо це наче риса, яка існує "над" окремими ситуаціями, насправді існує з огляду на майбутні ситуації, де хочеться наперед знати, чим керуватиметься людина, так можна підтримувати відчуття контролю та визначеності, тобто позбавитись страху невизначеності. І це лише один з прикладів, коли люди зі страху придумають якусь казкову хрінь та обставляють її так, наче це якийсь закон Всесвіту, а придивишся — просто творчий підхід до маскування власних страхів, коли вигадуються відповіді на непоставлені питання заздалегідь.

Тому нема добрих чи злих людей, бо це якісь дитячі казкові поняття, але це не заважає людям на серйозних щах ними користуватись. Є купа речей, на які люди здатні чи ні, це описується іншими словами. А "по-доброму" поводяться люди часто теж зі страху, що тебе з чеснішою поведінкою соціум відторгне. Ну або реально на базі досвіду, але це досвід та економія енергії, а не доброта.

Так само поняття адекватності — з цим є певна підстава, бо адекватність існує стосовно чогось, і адекватними зазвичай називають тих, хто зрозуміло поводиться та поверхнево розділяє погляди іншої людини, тоді ця видимість спільності називається у народі адекватністю, хоча це може бути зовсім не адекватно здоровому положенню речей. У шкільному курсі фізики вчать, що є величини скалярні, а є векторні, останні мають не лише кількість, а й напрям. Так і деякі поняття існують відносно чогось, а не самі по собі, але цього в школі не вчать.

Згадалаося, як ми святкували Новий рік, і це наче було недавно, а вже місяць пройшов. Хоча ні, була всяка всячина, час не згорів безслідно.

***

Поки з циганськими ділами таймаут, а кубинських пісень нових не розбираю, взявся за сефардсько-азербайджанський репертуар з Марінітою, скоро буде концерт, деякі теми останній раз я грав з нею 11 років тому, деякі 5 років тому, листи з акордами загубилися, але пісні згадав. Плюс там замість Орхана десь на дарбуці треба грати, а це ще той челендж, сиджу кілька годин на день займаюся чисто дарбукою, ну то хоч підправлю якісь технічні баги, вже більш впевнено почуваюся.

***

Самокатна погода пішла, це гуд. Усе думаю, може, обзавестися моноколесом на додачу до самоката, давно задивляюся на колеса. На початку минулого року я задивлявся на різні велосипеди, але, маючи свій, велосезону так і не відкрив.

Культура обміну послугами — це особлива тема. Коли тобі роблять послугу, про яку ти просив чи ні, ти завжди за неї чимось платиш, у кращому випадку грошима, але це найбільш прозорий варіант. Іноді послугу тобі якось підмахують, щоб показати здатність її зробити, тоді найкращий варіант — не почуватися зобов'язаним через чужі рішення. Часто послуги — це елемент політичної гри, щоб згодом нагадати про "борг". Мене ситуації з послугами висаджують тим, що це гра в несподіванку, яка може мені потім упасти на голову — я скористуюся чиєюсь послугою, і чим потім мені це обернеться, я не знаю. Для когось це нормальний інструмент підтримання стосунків, я намагаюся подібних речей уникати, особливо якщо люди не з близького кола. Якщо з близького — то без питань, все, що захочете. Але в інших випадках, коли починається давай я тобі те, давай я тобі се — стоп, а нащо це тобі? А ніхто ж одразу не скаже. Взагалі кріпота — коли хтось вигадує якусь тему, у яку хоче мене залучити, і каже "ми", "нам". Ніт, микать тут ніхто не буде, бо з цього микання зазвичай починається якась дичина, яка обов'язково закінчиться припиненням спілкування, бо я його припиняю чимдалі більш раптово і без жалю.  

Коли я такі речі з кимось обговорюю, то є різні типи реакцій — кажуть, що так і є або нічо не кажуть, або кажуть, що насправді все не так, що люди щось хороше іншим роблять від душі. Іноді я заздрю такій вірі в людей, але на моїй пам'яті багато хто так або сяк намагався стягнути з мене плату за якісь свої послуги, тому я намагаюся їх або уникати, або проговорювати умови, раптом мені потрібна послуга, а людину влаштує прозора домовленість, хоча коли обмін послугами є політичним інструментом, прозорих домовленостей намагаються уникати, а мутна вода — наше всьо.

Мало яка страва мені подобається так, як салат мімоза. Реально до нього якийсь потяг, коли обжерся, а хочеш іще, хоча вже не лізе. Мімозоманія. Коли бачу в магазині тунця у розсолі, беру кілька банок на майбутню мімозу, хоча тунець сам по собі мені нецікавий, а от все разом — омномном.

***

Почали дивитися серіал Бродчерч, а там якийсь дивакуватий український переклад. Замість того подивилися Грейспойнт, американізований варіант того ж серіалу з тим же Девідом Теннантом, там озвучка норм. Серіал 2013 року, Теннант вже був в образі Кроулі з "Добрих передвісників", навіть коли ще не знав про такого персонажа. А останній сезон "Добрих передвісників" — якась люта хрінь.

***

Зацікавила музика алжирських берберів — трохи не та, яку я граю у проекті Шукаєвої, а простіша по вокалу, ніж Aziza Brahim, теоретично простіша по ритму, але щоб грати на перкусії так рівно, треба мати рівень, я так не вмію. Там у них є свої жанрові моменти — є стиль chaâbi, там гарні мелодії, стиль схожий на шансон іноді, тільки на нормальний французький, а не на Круга. Slimane Azem цікавий був чувак, Kamel Messaoudi також. Чимось мені їхня музика нагадує за енергійністю курдську, хоча там геть різні мовні групи.