Одним з проявів еволюції особисто моєї свідомості є надбане нерозуміння деяких поширених понять. Раніше мені казали слово, що означає якусь рису, і я типу розумів, про що йдеться, так от я десь вже перестав розуміти, бо або потрібне додаткове тлумачення, або тобі втирають тупо неіснуюче поняття.

От про когось кажуть: це добра людина, або ж зла людина. Якщо словосполучення "добра людина" вставити у контекст довшого речення та оформити його у стилі, характерному для художки, то вийде звичайне книжне речення, а художній контекст ніби підказує, що не треба досіпуватися до слів, а треба просто сприймати на естетичному рівні; саме тому я вважаю, що худліт ні фіга не вчить життю, а тільки демонструє іноді клініку, з якою зазвичай нічого путнього не пропонує робити. Ну от, наприклад: "чуючи це, він не міг не засмутитись, адже був по натурі доброю людиною". Тут ще натура, але то таке, я кажу про цю доброту за замовчанням.

От кажуть мені: це добра людина. Я питаю: у яких ситуаціях? Мені кажуть: у будь-яких, просто людина така. Скажу, що це неправда, бо люди відчувають різне, кажуть різне та роблять різне. Але тут питання у тому, нащо на когось повісили такий ярлик. Він начебто не прив'язаний до ситуацій, але насправді його на людину начепили для того, щоб задовольнити власне бажання спрогнозувати, як людина себе поведе у гіпотетичній ситуації, а критеріїв два — по-доброму / по-злому, просто і ясно, а головне мудро й далекоглядно. Тобто виходить, що ярлик доброї чи злої людини, який наче не прив'язаний до ситуацій, бо це наче риса, яка існує "над" окремими ситуаціями, насправді існує з огляду на майбутні ситуації, де хочеться наперед знати, чим керуватиметься людина, так можна підтримувати відчуття контролю та визначеності, тобто позбавитись страху невизначеності. І це лише один з прикладів, коли люди зі страху придумають якусь казкову хрінь та обставляють її так, наче це якийсь закон Всесвіту, а придивишся — просто творчий підхід до маскування власних страхів, коли вигадуються відповіді на непоставлені питання заздалегідь.

Тому нема добрих чи злих людей, бо це якісь дитячі казкові поняття, але це не заважає людям на серйозних щах ними користуватись. Є купа речей, на які люди здатні чи ні, це описується іншими словами. А "по-доброму" поводяться люди часто теж зі страху, що тебе з чеснішою поведінкою соціум відторгне. Ну або реально на базі досвіду, але це досвід та економія енергії, а не доброта.

Так само поняття адекватності — з цим є певна підстава, бо адекватність існує стосовно чогось, і адекватними зазвичай називають тих, хто зрозуміло поводиться та поверхнево розділяє погляди іншої людини, тоді ця видимість спільності називається у народі адекватністю, хоча це може бути зовсім не адекватно здоровому положенню речей. У шкільному курсі фізики вчать, що є величини скалярні, а є векторні, останні мають не лише кількість, а й напрям. Так і деякі поняття існують відносно чогось, а не самі по собі, але цього в школі не вчать.