Якщо казати узагальнено, то у різних сферах життя та роботи виявляється, що нема омріяної ідилії, бо ніхто й не обіцяв, що буде легко, а навіть якщо й обіцяв, то є питання до компетентності обіцятора.

Але крім нелегко ще буває всрато. І проблемою буває те, що еволюція понять про всратість (що притаманне процесу дорослішання, особливо на постсовку) переганяє надбання ментальних можливостей збагнути її наявну кількість та зрозуміти способи її уникнення. Нічого кращого, ніж виставляти жорсткіші кордони та тупо уникати людей, які розповсюджують всратість та ускладнюють цим життя, я для себе не придумав.