Жарти певної категорії людей про "потужність та незламність" — це і прояв рагулізму, і показник ширшої проблеми: ці слова наче маркери єдності, але вони застарівають, і суспільство активніше реагує на втрату актуальності саме цих слів як вербальних маячків. У світі, що швидко змінюється, з швидкою зміною трендів і т.п. вважати, що актуальність певних формул дотягне хоча б до кінця правління діючого президента (а де той кінець, хз), марно, це казкове уявлення. Українці знають те, що вони дуже потужні у своїй вимушеній терплячості, але терплячість сама по собі — не зовсім те, що потребує похвали, скоріше вона потребує усунення того, що треба терпіти, бо історії з затягуванням пасків людей ретравматизують, і цей ефект проявить себе на наступних виборах.