Недавній концерт у 32, де ми в тріо вальнули італійської та іншої музики, був одним з емоційно найлегших заходів, які я коли-небудь організовував. Репертуар та звучання такого складу - це те, що мені просто подобається. Я був готовий до того, що прийде мінімум людей, і я влечу в копійку, бо гарантував колегам хоча б мінімальний гонорар плюс найняв не найдешевшого фотографа. Але був солдаут, на концерт приходив власник закладу та був дуже задоволений тим, що така програма прозвучала на цій сцені, пригостив сицилійським вином. Я там навіть не вийшов у мінус, а так профіт від цього концерту величезний, бо це результат послідовності дії, які були ініційовані моїм спонтанним бажанням грати італійську музику на мандоліні, неодноразово чуючи питання "навіщо це тобі?". Довгий час я це робив сам для себе, а тепер виявилося, що ця ініціатива цікава не лише мені чи адмінам закладів італійської кухні, а й глядачам на концерті.

Послухавши відео, зрозумів, що оцей датчик JJB, що я наліпив на деку, треба змінити на щось інше, або повернути той датчик DiMarzio, що був раніше, бо тут тембр був якийсь дуже явно гнусаво-п'єзовий, а я такого не люблю.

Чекаю на фотки від фотографа, який колись на івенті зробив фото, яке мені потім переслали, і я його поставив на аватарки в соцмережах.