Хз як перетворити якесь непонятне тління на ±насичене чимось нормальним життя. Нервова система просить подаяння, але кого я цим здивую.

***

В усіх свої способи інтелектуалізації, щоб, більше думаючи, менше відчувати, коли є почуття, від яких є бажання дистанціюватись. У когось така інтелектуалізація — це спроби заглядати у майбутнє, багатошаровий аналіз сьогодення, максимальне застосування професійних навичок, особливо якщо скіли лежать в інтелектуальній площині. Мої способи побудови ідей тримаються на тому ж циганському підході, що й музика — асоціації та пошук споріднених елементів інформації, десь в обхід теорії, а десь зважаючи на неї, коли вона не заважає, але головне, що як відчувається, бо воно для того існує. Я не можу пояснити, чому щось відчувається саме так, все суб'єктивно, але є речі, від яких мені ще хз скіки років тому смерділо лайном, а потім відпала потреба комусь доводити, що це лайно. Наприклад, колорадська стрічка, яку почали агресивно просувати у 2008 р., чи тодішні пропагандонські та рпцшні загони, які наче йшли разом, так відчувалося. Від усього всього смерділо, як від пляшок пива, яке вже допив вітчим, і я міг напакувати велику сумку пляшок та піти їх здати, бо лише це були мої кишенькові гроші. Хочі малі, але вони у мене завжди були, бо бухав він завжди, а лише мені в хаті було не западло виносити ці пляшки. Тому коли лайно десь на горизонті, у мене одразу на нього спрацьовує чуйка, а вітчим лайном, антисемітом та ватником був знатним.

***

Одне діло винюхувати сполучення понять та явищ, поєднувати їх, як лего, і спробувати відчути поєднання та прикинути, наскільки воно впишеться в реальність, інша справа — прості причинно-наслідкові зв'язки. Вони бувають непрості, бо очевидність не означає готовності переварити виновок та тривогу від перспективи здійснення прогнозу. Але в цілому якщо щось кудись іде, то воно туди прийде, якщо його не збити зі шляху. Психіка співгромадян вже присіла та продовжує сідати, але далеко не всі проблеми вирішить завершення війни, і не всі кризи воно зупинить. Воно не стане перешкодою процесам, які рухаються та вже мають інерцію. Голодомор був майже сто років тому, але те, що ми досі розхльобуємо, не зникло у 33-му році, коли почали з'являтися харчі.

***

Як війна впливає на самосвідомість та магічне мислення — окрема широка тема для досліджень, яких у нема, принаймні у медіапросторі до них або ніщо не спонукає, або я не моніторю як слід. Які установки вже з'явилися в людей, що буде впливати на самосвідомість та кризові моменти навіть у мирний час, все це чітко проявиться потім, але ж прогнозувати це можна вже зараз.

Про що ми не думаємо та не піклуємося заздалегідь, хоча могли б?

Про що ще не здогадуємося, навіть якщо б захотіли та задіяли всі наявні ментальні ресурси?

Скільки їх є у наявності, щоб не позичати в самих себе?

Чи будемо ми звинувачувати себе в тому, що пропустили щось таке, про що могли б піклуватися зараз, чи будемо все списувати на війну та очікування її завершення?

Але навіть якщо б ми собі задали напрям руху, чи достатньо зараз ресурсу, щоб рухати себе у якомусь напрямку?

А що якщо його недостатньо, але потім ми будемо звинувачувати себе та інших у тому, що додатковий ресурс не був знайдений тоді, коли він (як потім покаже час) був особливо потрібен?

Це начебто локальні питання, які окрема людина може поставити собі, якщо захоче (спойлер: не захоче). Але всі вони також масштабуються. Але коли щось масштабується, то це не зростання розміру, як у грибів, а інтеграція окремих одиниць у щось більше та узагальнене, тобто має значення критична маса носіїв певної установки, щоб вона масштабувалася до розмірів країни. На критичну масу може бути певний вплив, її можна зацікавити чи налякати, але стан психіки людей такий, що взаємодіяти з ними стало, мабуть, у чомусь складніше, у чомусь простіше, але не так, як раніше, бо так уже не буде.