Створення світу за версією Рігведи схоже на масштабовану появу чогось, чого завгодно, у людській свідомості. Може, знань, а може, почуттів. Або це народження дитини та її реакція на світ. Спочатку нічого не було, ані дня, ані ночі, ані смерті, ані безсмертя, потім прийшло бажання, воно було першим сім'ям свідомості, і т.д., а боги з'явилися пізніше; той, хто дивиться на все, невідомо, знає або не знає сам, звідки все взялося. (Чомусь давні люди припускали, що він може не знати, але еволюція релігійної свідомості привела до того, що бог знає все, бо так кажуть, тому треба вірити).

Ясно, що люди, які створювали гімни чи писання про створення світу, за цим не спостерігали, і логіку вибудовували способом масштабізації більш локальних понять і подій, розуміючи на різних прикладах, що це працює. Те, що це працює, для мене в усьому цьому найцікавіший факт, це дає простір для образного малювання спіральних орнаментів з різним масштабуванням.