Іноді під настрій хочеться більшої структурованості на противагу хаосу, розуміти ступінь якого мені не завжди вдається. Складаю список справ, за які збирався братися у ближній перспективі та потихеньку прогрібаю. Це не мене не схоже, але є відчуття, що мені потрібен цей скіл, бо інакше я не зможу ставити собі нові задачі та рухатися кудись у трохи іншому напрямку, ніж я звик.

***

Мені подобається вигадувати собі якусь ціль та рухатися в її напрямку. Часто це цілі поза робочим контекстом. Наприклад, якась композиція чи аранжування, які я не монетизую і знаю про це заздалегідь. Але якщо підійти до планування з робочого боку, це інша історія. Стільки всього треба. І аранжування певних тем зробити, і відео, і сайт підкоригувати чи переробити весь, і те, і се, і це якийсь інший світ. Я звик робити, що заманеться, прикриваючись викладанням як найбільш стабільною роботою. А тепер викладання відходить на другий план (можливо, тимчасово), і відкривається зовсім інший простір можливостей та відповідальності, і я на це все дивлюся з якимось подивом.

***

Все менше бажання самовиражатися просто заради того, щоб почули. Цікаво, що без бажання бути почутим простіше робити певний контент-план та реалізовувати його. Якщо ставитися до контенту як до контенту, а не до якоїсь емоційно значущої інформації, все стає простіше. Та сама тема у письменників. Чим сильніше їх чіпляють теми, про які вони пишуть, тим складніше їм дописати та змиритися з ідеєю про те, що тепер після публікації це вже спільне надбання. Я досить різностороння особа, але якщо раніше мені хотілося це підкреслювати, робити мультиінструментальні концерти і т.п., то тепер ті мої якості, які становлять для мене цінність, я тримаю як карту в рукаві, яку діставати треба лише тоді, коли є відповідна гра. Те, що ти знаєш, важливо саме по собі, для цього не треба підтвердження від інших. Чим більше бачиш інших та слухаєш їх, спостерігаєш їхні пошуки підтверджень власної значущості, тим менше бажання користуватися чиїмось відгуками про події та явища та витрачати енергію на посилання сигналів, щоб отримати відлуння. Ехолот каже: пофігу глибина — на мілині не сидимо, ну і ок.

***

На фінальній стадії процесу оренди симпатичного невеличкого офісного приміщення, яке будемо використовувати з дружиною кожен у своїх цілях. Нарешті з'явиться інша локація для зйомок відео, бо я на своєму дивані у кімнаті шось засидівся. Вже готове аранжування, яке я там хочу записати, але треба порішати питання з меблями та освітленням для відео.

***

Скоро буде концерт бразильської тематики, треба до нього готуватися, хоча саме ця музика, що у програмі, мені не знайома (і це я ще не знаю всієї програми), там забагато джазу, я не все з ходу доганяю, але вже впрягся в цю тему.

***

Від втоми і невисипання бува нападає тупняк. Але це я ще плюс-мінус у рівному емоційному стані. Що було б, якщо я б ще сильно емоційно висаджувся під впливом усіляких тригерів, я не уявляю собі. Мабуть, я тому трохи по житті на відморозі, бо у мене на емоційні гойдалки сил нема.