Оце у неділю концерт бразильської тематики. Треба сказати, це реальний виклик. Мільйон акордів, серед яких майже кілька сотен тищ таких, які я у музиці рідко використовую. Плюс купа матеріалу в нотах, які я на ходу не читаю. Але шо ж, де треба грати тему, вивчив її або навчився користуватися нотами як підказкою, а де треба акорди зі специфічними джазовими надбудовами, зрозумів принцип формування аплікатур. Добре, що ритм є моєю сильною стороною, але не хочеться десь випасти по акордах чи проходах на соло. З іншого боку, репетицій багато, і з кожною репетицією більше впевненості, яка заряджає. Репетиції проходять в музучилищі, де навчаються джазовики. Я з цими репетиціями наче проходжу курс навчання, бо реально навчаюся, у неділю екзамен. Ще й на мандоліні одну тему граю, сам запропонував, бо я ж фанат мандоліни, а у бразильській самбі це свій інструмент.

***

Забацав аранжування теми, яку послухав на першому альбомі Марії Бурмаки. Гарний альбом 1989 року, вартий уваги, що у мене викликає особливу повагу — це чітка гра на гітарі, я з Марією давно знайомий та можу сказати, що серед популярних виконавців треба ще пошукати тих, хто володіє клачичною гітарою краще за Бурмаку.