Як то кажуть, на кожен товар є свій покупець, і якщо люди просто собі нормальні, то вони просто собі поводяться стандартно, але якщо хтось глибоко куку, то це лише так здається, що інші покрутять пальцем біля скроні та відмовляться від контакту. Навпаки, це ж явище, це щось таке, що розбавляє нудьгу чимось новим, неочікуваним, показує можливості людського самовираження, а ось можна було й так. За кукушечними іншим цікаво спостерігати, і це тільки підігріває своєрідну куку-логіку, наче так і треба — от дивіться, скільки про мене говорять, скільки у мене лайків і тепе. Хз, може, так і треба, celebrate diversity, як то кажуть. Також є такий момент, що емоційно висаджуватись на чиюсь кукушечність — це сигнал про те, що треба прислухатися до власної кукухи, чи все там ок. Такі персонажі — це такий соціальний провокатор самодіагностики, щоб ми без них робили.