Мені завжди мало для реалізації того, що мені десь дають роботу, і я можу десь комусь щось пограти. Мені треба визнати, що зі стилістик чи репертуару те або се справді варте. Учора, коли ми у тріо з гітарою та акордеоном грали італійську та іншу музику у ресторані топ рівня, мені було цікаво уявити себе на місці людей, які під наше музло сидять собі чіллять. Бо такого ж більше тут ніде нема. Це момент мого визнання того, що те, що ми робимо, цікаво навіть мені, а це зовсім нечасто буває.