Багато ідей, які виникають, і дій, які робляться, обумовлені стосунками з порожнечею. Стосунки з іншими — туди ж. Ми шукаємо способів уходити від порожнечі, занурюючись у різні обіцянки собі, іншим, предметам, а порожнеча все одно переслідує — усе це порожні обіцянки, бо порожнеча — їхній корінь. Звідки-то виникає відчуття, що ти уходиш від порожнечі, обманюєш її, занурюючись у справу, у контакти, у певні ідеї та ідеали, але все це може бути функцією психіки, яка намагається витіснити порожнечу ілюзіями, бо порожнеча — це таке явище, як Горгона, на неї не можна дивитися прямо, хіба тільки якщо вона відбивається у чомусь — у всьому, чим ми хочемо від неї прикритися.

Десь поява мотивації може бути обумовлена тим, що справа дає приємну корисну ілюзію, відчуття наповнення. Натомість демотивація може бути пов'язана з відчуттям спустошення. Замість переконувати себе у тому, що там все ще може бути наповнення, більш конструктивно визнати, що там порожнеча, як і була, просто ілюзія наповнення вичерпалась.