Раптом я зрозумів, що літні поїздки на дачу — це тема, у якій мені пора припинити намагатися переконувати себе в тому, що там може бути щось цікаве. Ясно, що ділянка перейшла до дружини після смерті її батька. Ясно, що продавати вона її не буде, бо це занадто складне рішення, і з цією ділянкою у неї багато чого пов'язано. Ясно, що треба там багато чого робити — косити, підрізати рослини, тримати домик у порядку, розібрати купу речей. Ясно, що дружині самій це все складно. Але я в упор не розумію, нащо воно все, просто воно мені ні про що, тільки оце допомагати справлятися з ділянкою, яка просто є, тому що так сталося, що вона є. Не розумію сенсу вважати, що ділянка чогось потребує, вимагає. Речі і місця мають давати, а не вимагати часу та енергії.