Чого я не поділяю, так це обсесивної жаги багатьох до якихось суттєвих трансформацій. Взагалі я не вірю в те, що люди змінюються, та й нема сенсу їм змінюватися суттєво. Ті зміни, про які часто кажуть, поверхневі, це може бути якийсь прогрес, регрес, надбання досвіду, використання знань та навичок, але змінами я називаю щось більш докорінне. Я вірю в те, що якісь зміни у житті людини, до яких вона йшла роками, були закладені у якості передумов набагато раніше. Нема передумов — не буде і змін, бо ніщо анізвідки не береться. Це та ситуація, коли вирішує порода, якщо хвіст собачий, то не лізь у вовки, і навпаки, з вовчим хвостом у будці колись стане раптом тісно, це породить ланцюг дій і наслідків, але це не стане докорінною трансформацією, бо порода є порода, і ти з нею або рахуєшся, або ні. Буває, звичайно, деструкція особистості, але тут не про це. Хоча й тут незрозуміло — цілком можливо, і для неї існують певні передумови.