Є такий корсиканський мандолініст Анж Ланцалаві, музика якого мені дуже подобається, одна з моїх композицій наслідує його стиль. Йому вже років 80, у мене з ним не було у мережі жодних контактів, хоча в нього є профілі на фб.

Якось я виклав на ютьюб його композицію у своїй транскрипції (з цієї теми "Corsicana" почався мій інтерес до його музики). Тут мені пише син цього мандолініста і каже, що його батьку сподобалося моє виконання, він вдячний за інтерес до його музики, і вони збираються відправити мені нотний журнал з підписом і кілька дисків.

Фантастичність того, що відбувається, я навіть ще не усвідомив. Цей мандолініст насправді велика людина в музиці, і його композиції реально космічні. Те, що я отримую схвальні відгуки від такого рівня артистів, дуже мотивує приділяти цій музиці більше уваги, хоча здається, що соціалізація у ній практично нульова. Це той випадок, коли йдеш якоюсь дорогою, просто бо ногам приємно нею йти, і зустрічаєш когось, хто на цій дорозі дуже давно, і знає її краще за всіх, і вам є про що поговорити.