Літо вже куку, хоча тепла погода ще триматиметься. Але можна резюмувати: улітку виходило якось так жити, щоб не було гидко. Частенько це потребувало підвищеного рівня витрат, особливо у серпні, але було варто. Побутові справи, які впали на нас з дружиною, розрулювалися. Їздили у Шпаківню кілька разів, хоча іноді дарма, бо буває гучно від їхньої езотеричної дискотеки та закінчується нормальний чай. Роботи було стільки, скільки комфортно мати на тижні, місцями запари, але куди без них. Останні кілька днів — запари зі студійною роботою та заміським івентом, після якого я вирішив розірвати контакт з гітаристом, якому по дурці сам колись запропонував долучитися до італійської програми, бо ми давно знайомі, хоча з самого початку треба було шукати когось нормального. Таке буває дуже рідко, і лише коли хтось поводиться вкрай рагульно, але буває. Детокс кола спілкування потрібен, реально виростає якість життя, коли позбавляєшся людей, які поганять атмосферу.

Пора потроху налаштовуватися на осінь та інший режим, де більше уроків, хоча спеціальної настройки не треба, режим сам установиться, а я під нього адаптуюсь, як завжди буває. Вже запланований один вебінар про імпровізацію та два групових заняття з індійської ритміки, давно не чіпав цю тему. Уже є кілька запланованих виступів по закладах. Концертів поки що не роблю, а в чужих беру участь, добре подумавши. Творчо-робочих планів на найближчі тижні чи місяці нема, буде особливий настрій — будуть особливі плани, а так роблю все по ситуації, як звик. Моя основна ціль пов'язана не з тим, що буде зовні мене типу якоїсь композиції чи ще чогось, буде здобувати якусь увагу та бути інструментом соціалізації, а з тим, який у мене стан, тобто намагаюся триматися рівного стану з задоволенням дрібних емоційних потреб та усуненням дестабілізуючих факторів. Контакт з публікою мені в цьому не допомагає, бо я у цій історії не потребую залучення інших громадян, так і варюся сам у собі, і це непогано.

Неможливість поїхати хоча б у Затоку сильно харить. Розумію, що у порівнянні з проблемами багатьох інших це типу ніщо, але подібні порівняння ніколи не допомагають знецінити те, що має цінність, тобто власне сприйняття, і так має бути. Яка буде ситуація наступного літа, просто не загадую, а намагаюся відчувати життя там, де живу. Не найгірша практика, яка й потім згодиться.