Коли опиняюся у різних ком'юніті або спостерігаю за поведінкою групи людей, іноді згадую про експеримент зі щурами, які з камери мали пливти по каналу за їжею та приносити її у камеру, і коли таких щурів кілька, вони розподіляють соціальні ролі — хтось їжу приносить, хтось відбирає, хтось приносить та їсть сам, хтось доїдає за іншими. Так само у певних спільнотах чи компаніях кожен займає певне місце та сидить на ньому рівно. Хтось постійно триндить, хтось постійно слухає. Хтось озирається навколо, як на "свою" територію, хтось це легітимізує та підпорядковується авторитету, хтось не відчуває себе значущим, а комусь пофіг. Так само у спільнотах певні люди з особливо активною позицією займають таке місце, що їм повинно дістатися найкраще, а інші візьмуть те, що залишилося. Хтось відстоює своє право на найкраще, хтось у другій черзі, хтось сам собі бере те, що треба, не озираючись на інших, а хтось підбирає те, що нікому вже не потрібно, і всі ці люди співіснують в одному середовищі.

Не завжди зрозуміло, чим іноді мотивовані "альфа" елементи ком'юніті у своїх прагненнях — власним бажанням чи соціальною роллю, яка наче вимагає поведінки, яка б підкреслювала статус. Здається, такі люди бува не розуміють, що є жертвами статусу, і витрачають енергію на те, що обслуговують цей статус просто тому, що спільнота магічним чином наклала на нього щуряче прокляття. Так само й люди, які відчувають себе ніким — такий розклад тільки посилюється усталеним кодом спілкування у спільноті.