Зараз один з моїх улюблених альбомів, який я часто ставлю фоном, це не набір сольних імпровізацій на різних флейтах. Воно здається, ну що там типу, береш якусь дудку, навчився притомно видобувати звук, та й уперед імпровізувати. Але все не так просто, і якби чувак, що записав цей альбом, не був відомим канадським музикантом (Рон Корб) з серйозним рівнем, то звучало б шопопало. А тут кожна нота на своєму місці, майстерність створює простір.

***

Схоже, підтверджують роботу на два дні, 3 сети по 40 хв кожного дня з італійською програмою, де я буду грати переважно на мандоліні під акомпанемент гітари та акордеона, бо запит на італійську тематику — настав той час, коли справдилося те, чого я чекав, коли накопичував італійський репертуар. Тут неабиякий челендж. Раніше я мандоліну використовував як додаток, граючи на гітарі в основному, а тут треба згадати майже все італійсько-корсиканське, розписати колегам акорди. Хіба що придумаю, як розтягнути якісь теми за рахунок імпровізацій плюс десь соло буде в акордеона. Треба на днях зробити новий підструнник з клену, бо щось грати трохи важкувато, а майстру нести пізно.