Тиждень за тижнем приблизно одне й те саме, уроки та дрібні виступи, хоча от за останні пару тижнів було два заміських івента та концерт з норм гонораром. Є відчуття невеличкого пожвавлення на ринку арт-послуг.

***

Взявся зробити саундтрек для мультика, який роблять ромські активісти, він буде ромською мовою. Зробив кілька записів, заодно послухав, як українські пісні співають з циганською манерою, цікаво.

***

Вирішив для себе, що не піду більше грати у кубинський кабак, бо хвате. І тут хрясь, і там істотно підняли ставки. Довелося знову йти, бо принципи принципами, а жадібність — це сила. Крім того, якщо кабак з найнижчими ставками підняв їх до +- пристойного на сьогоднішній день рівня, то пора вже потроху інших штрикать, типу альо, ціни всі підняли, а ставки музикантам опустили.

***

Вирішив псіхануть та купить процесор, який обробляє midi, гітара класичного типу може звучати як вестерн, бас, синтезатор 80-х та багато іншого. Плюс це як перехідник між гітарою з міді-виходом та комп'ютером. Чесно кажучи, поки що я не знаю, як саме я буду ним користуватися, хоча він досить-таки коштує навіть юзаний, але хочу мати такий інструмент, бо є певні ідеї, а так їх буде ще більше.

***

Беру курс на те, щоб більше займатися власними композиціями та взагалі привести до ладу свій репертуар, бо багато композицій позабував, бо їх не грав місяцями, а то й роками. Я зрозумів, що мені треба уникати робіт, де я граю щось таке, що мені пофіг, воно гарно звучить, чи нє. Продовжувати грати таке — мабуть, найгірше, що я роблю у відношенні себе. Співачці явже сказав, що я не даю згоди на участь у наступному концерті зокрема тому, що кубинські пісні набридли мені настільки, що я не хочу їх грати навіть за гроші. Хоча тут є питання навіть не в тому, які гроші, а з ким їх грати. Я знову попався на тій самій херні, що й роки тому — пішов на поводу у претенціозного хобіка, замість поставити його на місце одразу. Знову профукав момент, коли це треба було зробити, а тепер вже час втрачено, і хобічьї претензії розрослися так, що діалог вже просто неможливий. Та й нащо? Діалоги треба з колегами по цеху вести, а не з усякими лівими людьми, не причетними до професії. Скільки разів собі це казав, писав у блогах, ніт, все одно у якийсь момент повівся на шнягу.

***

Але от знову взявся за скрипку. Кожен новий підхід, який триває пару місяців з перервою у кілька місяців — це намагання поставити заняття на дисципліновані рейки — гами, етюди, вправи. Щось виходить, але все одно часто граю шопопало на швидкостях, на яких не вигрібаю по техніці. Але нічо, курс окреслено, і процес іде.