Гадаю, мені у житті допомагає те, що я мало планую, а поводжуся по ситуації. Є в цьому свої мінуси, бо щоб щось якісно покращилося, треба побудувати стратегію та планомірно її реалізовувати, а я так не вмію мислити, просто пливу за течією. У часи, коли довгострокове планування має менше сенсу, мій звичний підхід дозволяє мені почуватися не так погано, як могло б бути, якщо б на мене тиснула неможливість реалізувати якийсь план, який в інші часи справдився б із більшою вірогідністю.

Так само і в цьому році я планую орієнтуватися по ситуації. Теж план, чо. Продовжувати викладати, десь виступати, записувати відео. Може, до якихось власних студійних записів чи відео руки дійдуть, але це буде видно по ситуації. Може, зроблю сольний концерт — це технічно не проблема, навіть простір є, та хоч би й Будинок актора, просто це все гемор, і поки що я не почуваюся добре з цією ідеєю. Чи будуть халтурки — це лотерея. Будуть — то піду й пограю, скоріше навіть із задоволенням. Сподіваюся більше не вчити нових кубинських пісень, але ситуативно, може, й доведеться, хоча для роботи їх і так вистачає, тому доведеться відстоювати своє право не розширювати репертуар музики, яку я не слухаю ніде крім як на роботі. Буде можливість кудись поїхати, щоб змінити обстановку — поїду, бо засидівся у Києві. Люблю своє місто, але естетика дороги мені теж дорога й потрібна. Влітку буду їздити у Чагуан, там тераса — це райський куточок. Буду грати на скрипці, якщо закортить. Якщо буде нагода додатково позайматися перкусією заради якоїсь робочої задачі — із задоволенням.