Дружина жорстко грипує вже три дні як. Я не ізолююся, ну тут уже як імунітет вирішить, так і буде. Чисто психологічно — не відчуваю потреби в уповільненні режиму життя, я б навпаки попрацював, бо з роботою голяк. Дружина натомість після тривалої поїздки до Кракова бігала, стрибала й працювала понаднормово, будучи втомленою, явно запозичуючи сили в організму, просто така структура особистості — іноді треба виснажуватись, бо інакше ніяк. Гадаю, що якщо я теж підчеплю грип, то психосоматична складова тут буде мінімальною, бо я зараз і так бакланю понаднормово й не люблю бути у боргах перед організмом, коли можна цього уникнути.

***

Зробив аранжування пісні, що буде на Євробаченні, вже майже її граю, треба ще заполірувати. Тут є дилема, як записати відео, заморочитись з ракурсами чи по-простому. Схоже, просто не буду я морочитись, бо не люблю єтого.

***

Вирішив поїхати у Чайний клуб. Думав: на Либідську поїхати на чай чи на Поділ. Давно не був на Либідській, поїхав туди. Світла та зв'язку нема, замість фонової музики доводиться слухати теревені тутешніх співробітників, генератором не обзавелись. Але є плюси. Є еталонний шу пуер з нoміcян, якого я давно не бачив у продажу. Давно тут не був, скучив за місцем, хотів хоч під кінець року надолужити. У них справді найкращий чай, зокрема зелений, чай такої якості я замовляв лише тут. Ще плюс такий, що інтернет не відволікає, бо його тупо нема. Але щоб написати там цей пост, інтернету мені навіть ненада!

***

Кабельного інтернету, треба сказать, тепер нема і вдома, бо Воля тупо лягла. Кажуть, інший менший провайдер працює без перебоїв. Схоже, доведеться змінити оператора. Бо оці мотиваційні листи від Волі — ізвініті, ми стараємось, як можем — то все ясно, але ж вони не забудуть порахувати 430+ грн, як за повний місяць, хоча інтернету часто більше нема, ніж він є.

***

Викладач фарсі змонтував відео, де я кажу пару фраз нетолерантно до диктаторів, його навіть опублікувало перське бібісі. Уся історія вивчення перської мови — це особливий досвід, коли стикаєшся з лютою маячнею, вона навіть перевищує те, що пов'язано з їбаною руснею. Бо їбана русня по суті завжди була до нас ворожою, і цього не приховувала, інше питання, чи ми бачили це так, як воно було, але маски вже скинуто. Руснява культура перемішана з тупорилим почітанієм царя, територіальною та мовною експансією, нав'язливим бажанням записати в ряди русскіх усіх, до кого дотягнуться закривавлені клешні. З перською культурою геть інша тема, вона у них реально є, і вона реально стародавня. Розквіт та занепад імперії вони пережили дуже давно, а потім було арабське завоювання та його наслідки. Те, що сьогодні являє собою ця держава, і що самі іранці цьому посприяли, це дика бісова маячня. Але що ж, такі вони люди, що не могли цього не дозволити. Культурні, тихі, приємні. Сентиментальні, місцями аж занадто. Але сьогодні вони теж показують приклад стійкості та готовності стояти до кінця, аби скинути цих утирків.