Учора епопея з прикушеним язиком — це просто якийсь сюр. Навіть згадувати моторошно. І все чому? А просто раптом так сталося.

***

Колеги, які живуть у різних країнах, організували через своє коло спілкування мені підтримку, один чувак ще купив у мене напряму нот та учора замовив аранжування однієї теми, яка йде на дві гітари, щоб я вліпив усе в одну. Там жвава музично цікава румба, цілком традиційна. За сьогодні все зробив. Але пару днів ще почекаю, потім надішлю йому. Таку роботу я швидко й гарно вмію робити, достатньо іноді кількох годин. Та висилати результат наступного дня краще не треба, бо клієнт може подумати, що ти там нашвидкоруч шось наляпав та хочеш швидше закрити замовлення. Люди, бува, не готові прийняти ідею, що ця робота може бути зроблена ось так швидко.

***

Сьогодні взагалі був якийсь насичений день.

Зранку пішли відправляти ліки у кілька міст. Добре, що знайшлося відділення НП, де стояти у черзі максимум хвилин 20-25, бо на КПІ капець, я якось дві години стояв.

Пішли потім у квартиру друзів, щоб змінити обстановку, бо хоч мама і тесть в окремій кімнаті та ми мало перетинаємося, все ж, життя комуною давить на мозок. А друзі з міста поїхали, я попросив, щоб прислали нам ключі, а ми за квітами подивимось.

Ходив у тематичний бар, який, виявляється, працює. Взяв кухоль гарного пива, але не зміг випити більше ніж половину. Дружина прийшла допомагала.

Колега пробив роботу у цьому закладі. Поки що на волонтерських засадах, але я б хоч десь пограв. Вже є план зробити там виступ найближчим часом.