Пограв у закладі з двома музикантами, з якими вже не раз працював і зі співачкою, з якою не був знайомий. Грали на волонтерських засадах, стояла скринька з пожертвами на тpо. Грали один сет, але, чесно кажучи, я більше на таких умовах не граю. Там нормальний движ, готують, наливають, тобто каса є, але музиканти типу хай пограють, якщо їм так хочеться. Нєє.

Крім того, мене ситуативно представили як частину групи, у якій я не беру участі, та й її стилістика та репертуар мені нецікаві.

***

Треба взяти гітару і піти кудись записати відео+аудіо кількох тем, є свіжі аранжування, а записати вдома поки що не можу, йопт.

***

Дорогою додому зустрів учня, який сказав, що думав мене підтримати тим, щоб брати уроки, але до діла не дійшло. Я взагалі не в'їхав у таке формулювання — брати у мене уроки, щоб підтримати мене. Це вже не перший випадок фантазій про те, як я бідую. Ні, я в такі ігри не граю. Бо людина вважає, що мені потрібніше, щоб у мене брали уроки, ніж комусь їх у мене брати.

***

Пустий Київ зараз дуже гарний. Відчувається контакт з містом, але скупчення людей нагадують, що люди бувають дуже різні. Багато хто виїхав з центру за Київ або в інші області, вважаючи, що там безпечніше. Досі тішаться цією думкою та бояться повертатись — ну тут навіть сперечатися нема сенсу. Та лотерея, у якій живуть вони, типу більш виграшна. Ага ага.