Культура обміну послугами — це особлива тема. Коли тобі роблять послугу, про яку ти просив чи ні, ти завжди за неї чимось платиш, у кращому випадку грошима, але це найбільш прозорий варіант. Іноді послугу тобі якось підмахують, щоб показати здатність її зробити, тоді найкращий варіант — не почуватися зобов'язаним через чужі рішення. Часто послуги — це елемент політичної гри, щоб згодом нагадати про "борг". Мене ситуації з послугами висаджують тим, що це гра в несподіванку, яка може мені потім упасти на голову — я скористуюся чиєюсь послугою, і чим потім мені це обернеться, я не знаю. Для когось це нормальний інструмент підтримання стосунків, я намагаюся подібних речей уникати, особливо якщо люди не з близького кола. Якщо з близького — то без питань, все, що захочете. Але в інших випадках, коли починається давай я тобі те, давай я тобі се — стоп, а нащо це тобі? А ніхто ж одразу не скаже. Взагалі кріпота — коли хтось вигадує якусь тему, у яку хоче мене залучити, і каже "ми", "нам". Ніт, микать тут ніхто не буде, бо з цього микання зазвичай починається якась дичина, яка обов'язково закінчиться припиненням спілкування, бо я його припиняю чимдалі більш раптово і без жалю.  

Коли я такі речі з кимось обговорюю, то є різні типи реакцій — кажуть, що так і є або нічо не кажуть, або кажуть, що насправді все не так, що люди щось хороше іншим роблять від душі. Іноді я заздрю такій вірі в людей, але на моїй пам'яті багато хто так або сяк намагався стягнути з мене плату за якісь свої послуги, тому я намагаюся їх або уникати, або проговорювати умови, раптом мені потрібна послуга, а людину влаштує прозора домовленість, хоча коли обмін послугами є політичним інструментом, прозорих домовленостей намагаються уникати, а мутна вода — наше всьо.

Мало яка страва мені подобається так, як салат мімоза. Реально до нього якийсь потяг, коли обжерся, а хочеш іще, хоча вже не лізе. Мімозоманія. Коли бачу в магазині тунця у розсолі, беру кілька банок на майбутню мімозу, хоча тунець сам по собі мені нецікавий, а от все разом — омномном.

***

Почали дивитися серіал Бродчерч, а там якийсь дивакуватий український переклад. Замість того подивилися Грейспойнт, американізований варіант того ж серіалу з тим же Девідом Теннантом, там озвучка норм. Серіал 2013 року, Теннант вже був в образі Кроулі з "Добрих передвісників", навіть коли ще не знав про такого персонажа. А останній сезон "Добрих передвісників" — якась люта хрінь.

***

Зацікавила музика алжирських берберів — трохи не та, яку я граю у проекті Шукаєвої, а простіша по вокалу, ніж Aziza Brahim, теоретично простіша по ритму, але щоб грати на перкусії так рівно, треба мати рівень, я так не вмію. Там у них є свої жанрові моменти — є стиль chaâbi, там гарні мелодії, стиль схожий на шансон іноді, тільки на нормальний французький, а не на Круга. Slimane Azem цікавий був чувак, Kamel Messaoudi також. Чимось мені їхня музика нагадує за енергійністю курдську, хоча там геть різні мовні групи.

Святкування Нового року на мінімалках. Зробили пару салатів, мнясо, пара видів алкоголю, святкували втрьох. Для мене основна страва — салат мімоза, мій фаворит, трохи його іззів і все. Раніше міг зжерти на свята більше, хоча нащо?..

***

"Грішник"/"Грішниця" — гарний серіал перші два сезони. Третій — там пішла якась гнила достоєвщіна і психопатія, четвертий ще не додивились, але не дотягує.

***

Ще у 2022 я робив пости з якимись меседжами іноземцям англійською — типу дивіться, що кацапня знову зробила. Зараз я нічого вже не пишу, бо не знаю, для кого і нащо. Хто тут — сам все знає. Кому цікаво, почитає та подивиться в новинах, кому нецікаво — пролистає пост. Іноземні знайомі і так досить рідко питають, що і як, навіть після масштабних кацапських терактів. Всі вже давно мають знати, що таке москаляндія. Може, варто нагадувати хоча б френдам, але якщо вони уникають такої інформації заради свого комфорту, то будуть уникати її далі.

***

У часи відчуття особливої непевності я поринаю в обробку музичного матеріалу. Це для мене і ескапізм, і напрацювання досвіду аранжування, і заробіток, бо в результаті я отримую продукт на продаж. Зараз вже готові три теми, одна з яких складнюче танго, за яке я взявся, щоб перевірити, як воно піде. Треба сказати, що воно пішло, мені навіть танго стало більш зрозуміле. Ще готова відома алжирська тема та американська попсова пісня, якій вже років 2-3, але вона симпатично звучить на гітарі. Треба це все записати на відео, але хочеться якось нестандартно, бо всюди той самий диван, та сама стіна та килим з Джайпура. Є ідея вкластися в освітлення та фон для фото/відеозйомки, колись до цього має дійти.

Оце гавкнулась у мене педаль, погано спрацьовує кнопка, я припаяв нову, спочатку працювало, потім стало ще гірше. Доведеться віддавати педаль кудись у ремонт, але добре те, що у мене є інші варіанти лупера, та й без лупера часто грати можу.

***

По роботі розбирав два альбоми з циганськими піснями, бо має бути один виступ з натовпом. Хоча що з цього насправді знадобиться, поки що неясно. Прийду на репетицію з талмудом ретельно виписаних цифровок, цигани офігіють. Ну а шо, я так звик працювати, гаджьо навчили.

Середа — підйом о 5:50, бо о 6:30 треба бути на місці, бо замовили музичне привітання дівчини на вулиці біля будинку. Грати на гітарі при +5, коли пальці одразу німіють, ще той експірієнс.

Приїхав додому, трохи встиг поспати, бо потім ще 3 уроки. Середа у мене найбільш насичена по уроках, а так на тижні їх небагато.

***

Стикнувся з необхідністю мати "костюм маріачі", замовив з олх сомбреро та щось думаю з жилеткою, де б її замовити. Ті сомбреро, що в мене є, не підходять, бо дешеві й легкі, їх здуває на раз. Все це насправді дуже тупо — мені оце стрибати по якихось подібних халтурах та рахуватися з запитами до івентерів — знайди нам "маріачі" по приколу привітати когось чи ще шось... Але ось такі бувають робочі запити, бува чим робота тупіша, тим більший бюджет.

***

Я останнім часом не стільки відчуваю втому, скільки маю купу тупняка та розсіяність.  Може бути купа причин, чому це так, я тут сподіваюся трохи перейти в режим відпочинку і хоча б тиждень не викладати, а на початку січня виконавської роботи, скоріше за все, і так не буде. Я останнім часом занадто інтенсивно вдарив по аранжуваннях, які робив днями практично без перерв, і з цим переселенням у світ звуків випав зі звичайного життя та туплю капець. З аранжуваннями трохи пригальмую, бо шось треба відпочити.

***

Дружині поки що не рекомендовано алкоголь, то і я за компанію не п'ю нічо, хіба що пиво десь іноді під щось. Оце пішов купив віскі, натрапив на Grant's, витриманий у ромових бочках, гарний за свою ціну. Виявилося, литовське безалкогольне пиво IPA варте уваги, хоча в цілому нульовка — то ні про що. Але безалкогольне вино може, й буває норм, але взяв на пробу якесь французьке за ціною звичайного непоганого вина... Фігня повна, безалкогольний глінтвейн Rich, у кілька разів дешевший, і то кращий.

***

Пробував варити пуер замість заварювати його проливами або у скляному чайнику. Справді, як покипить хвилин 5, інакше розкривається, навіть дешевий чай краще смакує. Підійшов до цього, як до чогось нового, але потім згадав, що нічого в тому нового, бо чай масала я завжди так само варю, хіба що з молоком та спеціями. Ще знайшов гарний шу пуер по ціні/якості та на мій смак у чайній на Рейтарській, візьму його грам 100 наступного разу, бо брати цілий млинець жаба душить, 2100 грн за 200 г.

Один з викликів людства — розробка способів позбавляти людей залежності від речовин, у т.ч. алкоголю. Мені іноді цікаво фантазувати на тему, що ж саме спонукає людей тягнутися до речовин, починаючи з кави й тютюну, яка у цьому символіка та які в цьому закладені прагнення. Звичайно, що залежить від самої речовини та її дії на певні мозкові центри. Але певні нав'язливі ідеї та установки — це також особливе функціонування певних ділянок мозку, це біохімія, речовини додають чогось, що дає бажаний ефект у контексті поцесів, які вже відбуваються; питання упирається у структуру бажання. Бажання по-простому в усіх ± одне — досягнення стану комфорту униканням дискомфорту. Воно типу логічно, що якщо мінуснути дискомфорт, то у залишку буде комфорт. Мінуснеш страдашки — отримаєш радість, хоча тут поза увагою залишається спектр особливостей "рівного" стану, але про його реальні переваги можна судити, будучи в ньому. Буддисти керуються чимось таким, досягати плюса, помножуючи мінус на мінус, а бути у рівному стані — не знаю, чи таке було можливо в Індії, ще й у часи Гаутами.

Я стараюся не говорити з залежними від речовин людьми про залежності, бо не знаю, як вони з ними живуть, і всі мої здогадки стосовно їхніх станів чисто фантазійні, і я їм можу ляпнути щось ліве. До того ж, я не можу це порівняти з чимось у своєму житті, бо до мене не чіпляються речовини — потяг до кави, тютюну, алкоголю мені незрозумілі. Але я це розглядаю як прояв більш загального явища — категоричного неприйняття, яке відбувється по дефолту. Тобто якщо щось з'являється на горизонті, що можна було б розглядати як прийнятне, я миттєво вибудовую кілька шарів оборони: хтось чи щось намагається вплинути на мої смаки, алярм, тому передусім це треба повністю знецінити — доки щось, що справді варте уваги, не проб'ється крізь знецінення, наче росток крізь асфальт, і таки прийму якусь ідею або побачу у чомусь щось гарне. Тобто я залишаю вибір за підсвідомістю — якщо вона не буде опиратися, тоді і я не буду, бо вона розумніша.

Сидіти на певній речовині, хоч на каві чи тютюні — це бути білкою в колесі, коли одна й та сама речовина діє на той самий мозковий кластер, і досягається той самий ефект. Я не можу уявити такої ситуації зокрема тому, що мені б тоді довелося міняти залежності, бо одна й ті ж речовина — це одноманітна дія, а мене одноманітність вибішує. Я не можу весь час пити одну й ту саму каву, той самий чай, грати на одному інструменті та слухати музику лише одного напряму. Якщо казати про стани, коли з'являються якісь фрактали чи раптом приходить якась тисячолітня мудрість про єдність всього живого у галактиці — я з задоволенням обійдусь без такого досвіду, бо потім тебе відпустить, і єдність всього живого розіб'ється об перші новини. Нащо мені цей дисонанс, щоб тільки нервова напруга зростала?..

Здатність швидко сідати на речовини я пов'язую зі здатністю перейматися симпатичними ідеями, у мене є припущення про те, що люди, які швидко здбувають чи міняють переконання, які швидко стають адептами якихось релігій та які швидко сідають на речовини, це приблизно одні й ті самі люди. Більше того, одне підміняє інше, і щоб злізти з речовин, люди ударяються в релігію. Або навпаки розчаровуються в релігії та пускаються берега. Або не бухають лише в неділю зранку, бо йти ж у церкву.

Хоча можна і так сказати, що залежні просто знаходять своє, воно їх певним чином надихає, але теє натхнення з часом псує здоровля. Це більш комунікабельні люди, довірливі, які бачать щось гарне у явищах швидше, ніж я. Просто мій стиль — або випробування впливових явищ на силу впливу, щоб вони, можливо, перемогли мій скептицизм, або продукування ідей, які далі будуть для мене симпатичними та прийнятними, це як побудова свого організованого понятійного простору.

Складно демотивувати когось відмовитися від речовини, коли людина відчуває, що отримує надприбуток: по Марксу економічний прибуток у 300% зриває кого завгодно з котушок. А тут — є просто ти, щось таке буденне та нудне, а є якась речовина, але в сумі це геть інше, сума набагато більша за обидва доданки, взяті разом, у сумі будуть відчуття, натхнення, ілюзії, елементи понятійного простору, який раптом набирає силу, змінюється бачення світу, сам світ. Занадто багато плюсів відчуває людина від контакту з речовиною, щоб взяти і відмовитись від такої угоди, де є плюси і мінуси, але мінусом ми назвемо лише те, що відчуваємо як мінус. Підсвідомість, припускаю, буде теж не в захваті від відмови, адже вона дорвалася до примату відчуттів та емоцій над логікою, особливо якщо відчуття та емоції давно подавлені.

***

Звичайно, не без того, що приклад вітчима-алкоголіка демотивує розглядати речовини як щось придатне до емоційного прийняття. Тут ще мій вибір між вітчимом та родиною мами, де дід був для мене авторитетною персоною, тому мені нести його циганське коріння, відсутність в житті тютюну та залежності від алкоголю — це особлива тема. Він, звичайно, був людиною мутнуватою, та й з дітьми поводився дуже по-дурному, як наслідок — поведінка вітчима стала можливою як наслідок, бо поведінка діда багато років тому була так собі. Але у мене склався свій образ на базі того, що я сам бачив і чув. Можливо, на рівні архетипів певне наслідування працює як профілактика якихось розладів, але тут як повезе, раптом щось було б не так, якісь сторони мого життя були б зсунуті набекрєнь. Тому попри те, що якимись своїми якостями я можу похизуватися, але я бачу навкруги, як воно працює. А працює воно просто — коли десь пощастило, десь виграв генетичну лотерею, тоді там і маєш. А якщо ні, то ні, і люди у прагненні компенсувати програш у цій лотереї здатні на героїзм, який мені, чесно кажучи, просто ващє не снився. Бо от чого у мене нема — так це здатності обмежити себе у чомусь такому, що мені реально до вподоби. Якщо б мені реально було до вподоби бухать, то по мені це зараз було б дуже сильно видно, бо я б із нездатністю до самообмеження просто навряд чи зупинився. Ну або відкрив би у собі такі чудеса витримки та самоорганізації, про які не знаю.

Процес прояснення у голові, що треба робити, щоб не знаходитися у стані застою та якось рухати кар'єру, виявляється дуже довгим. Я взагалі людина схильна до дуже тривалого тупняку. Так само у мене в кімнаті можуть лежати речі на дивних місцях. Те, що має лежати у коробці для інструментів або в шухляді, лежить на підвіконні або на столі. Якийсь сільпошний чек піврічної давнини може лежати біля колонки на столі, і т.д. Так само я не доганяю якихось моментів, як треба розповсюджувати про себе інфо, щоб у мене була краща впізнаваність. Сторінка артиста на фб фактично для перепостів, тікток завмер, додаток на іншій мобілі. Але вже ок те, що звук загалом норм, іноді навіть гарний. На відеоряд поки що забив, мені треба або інакше конфігурація кімнати, або знімати відео в іншому місці, як це роблять нормальні люди, до яких я себе наче відношу, але вони відносять мене назад.

Вже дотумкав, що в кінці відео треба додавати заставку з адресами сторінок в інсті і т.д. На сайті зробив сторінку з нотами більш структуровану та з коротшою url адресою, для мене то вже шооось. Може, колись почну швидше реагувати на тренди та робитиму відоси хітових тем одразу після виходу в чарти, але поки що мені миліші теми, які не набирають багато переглядів. Може, це треба пережити, бо це є підхід, наче до розваги, а не до роботи, бо ноти занадто екзотичних тем практично не купляють.