Твій клунок із мріями на твоїх плечах,
Як же далеко ти зайшло пішки [без сторонньої допомоги]!
Ти стільки йшло, але нічого з того, що хотіло, не досягло,
Мені шкода тебе, о наївне [просте] серце.
Кому б ти не віддавало себе - це ставалося через наївність,
Своє життя ти поклало в ім'я [до ніг] своєї готовності себе віддати,
Усюди, де ти бачило яскраве світло оманливої надії,
Щойно ти туди доходило - розуміло, що це брехня.
субота, 4 липня 2026 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Гадав, що мандоліна — сама по собі зручний інструмент, аж поки не помацав мандоліни, на яких грають у філарі. Все-таки можна підняти струни ...
-
Чим корисні ідеї міфологічної космогонії — це тим, що вони задають вектор мислення у напрямку мінус нескінченності по вісі часу, і змушують ...
-
Коли у розмовах торкаєшся мотивації виступати, часто виринає твердження, яке для співрозмовника є аргументом: "так артиста ж слухають...
-
У школі я не любив історію, мені просто було нецікаво те, що відбувалося там-сям, коли і що відбувалося — війни, повстання і т.п. Я зрозумів...
Немає коментарів:
Дописати коментар