Завжди любив зиму, сніг, оце все, що нагадує класичну зиму, але цього року набридла шокапець. Я вже чекаю відкриття самокатного сезону, мені не вистачає можливості пересуватись по центру на самокаті.

***

Наприкінці січня за кілька днів склепав композицію для конкурса, навіть взяв з нею лауреатство. Якось запишу її.

***

Здається, я поняв тему, чому виникали типові ситуації з різними людьми, коли я після певного роду вибриків з їхнього боку обривав спілкування. Коли демонструються прояви межового розладу, це у мене створює відчуття повної дезорганізації контакту та його беззмістовності, людина просто сама від нього відмовилась тим, як себе позиціонує. Може, і не відмовилась, але це може виглядати як жорстка перевірка толерантності, щоб співрозмовник сам видалився з чату. Може, люди й не спеціально, просто інакше не вміють, але і я вмію якось лише по-своєму. Тут коса находить на камінь — там, де хтось інший просто би сказав "ок, буває, проїхали", я підбиваю підсумок та розриваю контакт нафіг, бо не бачу іншого варіанту. Не те щоб я про це тепер шкодував, керуючись більшим досвідом. Я не знаю, як би я повівся зараз у подібних ситуаціях — ставився до людей більш толерантно чи розривав би контакт ще раніше, тільки-но з'явились знайомі передумови. Мені це вже й не дуже зрозуміло, я перевірити цього не можу, бо не контактую з новими людьми з претензією на якісь людські стосунки — вони або робочі, або досить поверхневі, щоб не було жодної емоційної складової, і це чудово. Коли починаються якісь емоційні флуктуації, очікування, політичні нюанси спілкування, це мене занадто навантажує, і мені одразу хочеться вийти з такого роду спілкування. Більшість людей, схоже, поводяться інакше, і в цьому вони нормальні, якщо нормальність визначати поведінкою більшості. Ну а я тоді ні, та й таке. Мабуть, мені комфортніше спілкуватися з тими, хто в міру відсторонений, у тому числі від мене.