***
Цікаво, що серед великої кількості тем, ноти/таби яких виставлені на продаж, є десь 4-5 тем, які купляють в основному. Приблизно те саме є у фотографів, які викладають щось на стоки, є одне-два фото, яке "залітає", інше продається так собі. Деякі з моїх аранжувань мають нульовий комерційний ефект, і я про це знаю заздалегідь, а десь не знаю. Інші потроху купляють, але дуже мало, але коли тем дуже багато, то навіть коли кожну тему купляють рідко, це все одно створює певний сумарний профіт. Ясно, що хочеться зробити ще щось таке, що залетить, як одне з аранжувань поп-композицій, але то вже як вийде.
***
Я не можу не робити аранжування тем, які мені самому цікаві, хоч це в комерційному сенсі глуха тема. Мотивація їх робити — складне явище. Це типу як хоббі, яке вплетене в роботу, паралельно з тим це моя позиція — любителі вузької стилістики знайдуть щось цікаве на моєму каналі. Власне, так і відбувається. Ноти деяких тем я взагалі не публікую з міркувань коректності, просто граю із задоволенням. В цілому це така тема, типу от я вам покажу, що мені самому цікаво, а ви хочете — дивіться, хочете — ні. Але я й раніше робив контент, передусім оглядаючись на свої інтереси. Для когось це може бути егоїстичним підходом, але мені так не здається, бо є речі, які я роблю для інших, але для себе я залишаю найкраще, хоча цим мало хто іще цікавиться, але не в тому суть, якщо воно у мене для себе. Треба піднімати якість відео та якось просувати весь матеріал, але тут я наштовхуюсь на протиріччя між тим, щоб щось побачив світ, і тим, що у мене щось більше для себе. Хоча насправді я не проти, коли це бачить світ, бо це створює відчуття соціалізованості в суспільстві однодумців, плюс якась просвітницька місія (у яку я, щоправда, вже награвся); але таку ідею я ще не до кінця прийняв.
***
Був на балеті "Снігова королева". Давно не чув оркестрового звучання, було цікаво. Зловив відчуття профдеформації — я слухав, як побудовані твори, і треба сказати, що уривки італійських балетів дуже витончено створені, це таке мистецтво, яке схоже на дуже крутий європейський живопис того ж періоду, 19-го століття. Коли є якісь неочікувані гармонічні ходи, взаємодія інструментів, тут арфа пішла, а там контрабаси в унісон гудять, а тут хоба валторна ту ту, і все в такому консонансі витонченому. Аж цікаво було б навчитися такому, але на це треба покласти життя, у моєму віці треба дуже багато робити поза основною роботою, а це занадто. Але цікаво.
***
Серіал "Про всі створіння, великі і малі" зроблений так, як у нас робити не вмітимуть ще довго. Олд стайл з якісною картинкою, красиві види, саундтрек — нуль синтезаторів, тільки оркестр, цим вони мене вопше купили. Хоча самостійно я би такий серіал не став дивитись, бо по серіалах я майже виключно компанійський. Як не дивно, мені зайшли всі сезони "Емілі в Парижі". Це комедія абсурду, яка візуально зроблена так, що я купився. Різка, але продумана колористика, міські види, деталі архітектури та особливо центрування кадру — це створює відчуття гармонії попри всю ту маячню, яку вони несуть. Проте топ хіт-параду серіалів — поліцейські процедурали. Почати дивитися якийсь серіал типу CSI NY або одну з франшиз "Закону і порядка" — це реально шлях по наклонній, бо будеш щовечора приречений на кілька серій на місяці вперед, зважаючи на кількість сезонів плюс дофіга епізодів у кожному з них. "Закон і порядок" почали знімати наприкінці 80-х, і франшизи виходять досі, от і знаходь на це час або сили відірватися від цього.
***
Побачив у серіалі на одному чуваку темно-синю сорочку з доріжками, як в ігрі Pac Man. Шукав, спочатку не знайшов. Потім виявилося, що вона є як офіційний мерч гри, тому замовив, уже її чекаю. Реально шмотка, яка викликала обсесивний потяг. Сподіваюсь, на мені застібнеться, а то я на свята часу не гаяв.
Немає коментарів:
Дописати коментар