Пам'ятаю на різних фестивалях східних культур та релігій людей однакового типу. Іноді в розмовах згадував, що вони мені всі якісь однакові, як і багато хто з інших учасників тематичних тусовок, та більше такого вголос не кажу, бо виникають питання, на які у мене нема відповідей. Але тип оцих любителей "практик" та ведичної балаканини — у них кодова назва "блаженні". І коли я їх бачу або чую, весь час мені мариться якийсь копіпейст, яким їх було наштамповано, ну вони капець однакові.

Спало на думку, що таке відчуття створює особистість, яка розмазана по стіні, на якій кислотною фарбою написано "ом намах шивай" через трафарет людиною, яка не вміє читати на санскриті. Сенс? Охопити собою поверхню готової стіни та записати це у свої ачівки. Розмазатися по площі — це простіше, ніж охопити 1см³ об'єму. Муахах, вибачте, плаский гумор.

Проте кришнаїзм залишається релігійною течією, якій я найбільше симпатизую. Я бачив тут людей, які обсесивно читають мантри, та пам'ятаю те враження, наче це робить їхнє життя трохи кращим, принаймні вони бачать більше кольорів у житті. Те, що двоє моїх учнів залишили кришнаїзм, лише додає течії плюсік до карми — їх не сковбасило до повної відданості та не відібрали сили на те, щоб рухатися вперед.