З усіх перкусійних інструментів я більше за все люблю табла і пакхавадж, вони споріднені, але з не східної перкусії — це конги. Весь час я задивляюся на різні конги в об'явах, бувають нормальні такі пропозиції. Але є кілька проблем.

1. Вони масивні, і мені нема де їх зберігати, хіба що в офісі, і то там не так багато місця.

2. Нормальні, не дешманські конги досить недешеві. А дешманські звучать відповідно.

3. Я не такий щоби прямо фанат кубинської музики та навряд чи буду десь задіяний у якості перкусіоніста десь на заміні, хоча хтозна. У цій тусовці від мене більше очікувань як від гітариста, плюс ще трес.

Але це чисто емоційна тема. От інструмент нравиться, і все.

***

Цікаво і на дарбуці розвиватися, і до скрипки повернутися, і навіть повчитися грати на барабанах чи суттєво вдосконалити перкусійний сет та практикуватись. Мандолінні теми аранжувати та вчити теж цікаво, але щось після минулорічних робіт у ресторані з мандоліною мене ця тема трохи прикумарила, і цього року я їм підвищив суму на виступи на літній терасі — якщо відмовляться, я не розстроюсь.

***

Новий самокат по потужності та заряду просто звір — заряду вистачить доїхати до будь-якої точки міста і назад. Але оце як проїхався по Трухановому, то стало цікаво знову сісти на велосипед.

***

Мене в принципі захоплює згадувати про все, що мені цікаво. Щось із цього я реалізую, щось залишається у стані бажання. Коли є купа цікавих занять, частина з них залишиться нереалізованою, нічого не поробиш, розпачу від усвідомлення цього факту не так вже й багато, мені не звикати. Але у мене є така мулька — іноді я переключаюсь на якесь заняття та займаюсь із захопленням, а потім з нього зістрибую на рік-два-..., як оце зі скрипкою чи якимось хендмейдом по дереву, я за цим скучив, але не поспішаю знову розкладати імпровізований верстак та засмічувати кімнату деревним пилом.