Поле, яке треба пахати — міфологічне. Якщо треба, щоб хтось змінив до чогось власне сприйняття, треба, щоб концепція вписувалася у його міфологічну картину. Кацапня працювала над цим століттями, інвестувала у міф про їхню божественну могутність та правоту, насаджувала цей міф зокрема українцям, і багато хто ним інфікований, особливо клінічні ностальгіки та адепти рпц.

Потрібен ефективний український міф, який матиме рушійну силу. Для його створення є достатньо передумов, але це має бути стабільна ідеологічна лінія, яка вдосконалюватиметься поколіннями профільних аналітиків. Утім тут є така проблема, що у демократичних системах важко дотримуватися однієї лінії, бо кожна нова влада буде міняти курс під власні потреби, а автократична влада тут має певну фору. Україна знаходиться у становищі, коли цього треба досягати за умов виснаженості, ментальних нюансів та небажання партнерів дозволити нам виграти війну, бо кацапський міф зачепив і їх, а протиставити йому нема чого — вони просто живуть, оглядаються на мавпу з гранатою та тішать себе тим, що вони не такі, але насправді кількість усього антилюдського, на що люди з розвинених країн готові закривати очі, приголомшлива, утім це пасивна ігноруюча позиція, для активної треба якась агресивна ідея, яка сколихне різні суспільства, але вони не сколихнуться, бо бути агресивними нізя, бо станеш як гітлер, а спостерігати за вбивствами — можна, це ж не їхній простір, не їхні жертви, ось путін обрав бути як гітлер, а ми не такі, ось привід для сатисфакції. Не треба забувати про власні непрямі вигоди від чужого горя. Вони Україну не вважають частиною європейського міфотворення, до того ж, Європа не має об'єднуючої ідеї, це ситуативний союз, частиною якого нас не бачать, або ж ми ще не заробили достатньо балів довіри, і кацапська пропаганда працює для того, щоб дискредитувати Україну, у той час як наша пропаганда має спонукати змішати образ росії у голові європейця з міфологічним лайном. Але куди там! То ж така велика культура. Толстой, Достоєвський, Набоков — російська культура, гадаю, пробуджує у споживачів відчуття задоволення від спостереження чогось шизоїдного, усі ці ідіоти з настасьями філіповними, всі ці лоліти з педофілією, ці наташи ростови, уся ця срань, яка резонує з темними сторонами людського єства — будь-які культурні освічені виховані люди мають тіньові сторони особистості, тому від російської шизоїдної творчості вони не відмовляться, бо їхнє власне єство резонує з творчістю на межі, їм подобається спостерігати за тим, як мислять люди, доведені державою та суспільством до межі, і як вони під впливом складних почуттів нищать одне одного. Західним споживачам все одно, читають вони про це в книзі чи на порталі новин — врешті для нього усе це є медіаконтентом про якийсь зоопарк, де дикуваті звірі поводяться, як люди, а може, вони й люди, але хтозна. Тому коли рос.

главобізяна махає гранатами, робить диверсії та верзе якусь чухню, не стається нічого нового — Достоєвський про людей з психіатрією вже писав, а це ж велика культура, бо такі яскраві навіжені, просто душа радується.