Проеціювання особистісних відносин на більш глобальний рівень — цікава тема. Мені здається, що корінь теперішнього глобального протистояння між демократизованим світом та диктатурами полягає в тому ж, що є причиною зокрема жорстких заруб усередині родин, коли хтось один принципово вважає, що кожен має право вирішувати за себе, а інший прагне зберегти та посилити контроль та вважає, що рішення для групи осіб мають бути централізованими, окремих членів групи не треба ні про що питати, просто вони мусять робити, як сказано, і бажано, щоб вони самі у це вірили, інакше їхній протест їм дорого обійдеться. Насправді таке існує передусім у родинах, де існують токсичні стосунки, тому що найпростіший спосіб встановити контроль над кимось — вішати йому з дитинства, що той має робити, бо повинен, бо так сказано, і його власний погляд нічого не важить, аж допоки це не перетвориться на підсвідому установку. Це саме та фішка, яку дуже намагалася прокрутити росія за допомогою ідеї "братства", але зараз для більшості очевидно, що це той "родич", якого непогано було б здати в дурдом та позбавити дієздатності.

Таке враження, що зараз відбувається битва між двома явищами — західним баченням демократії, де погляди і потреби, а також раса, віросповідання та гендерна ідентифікація індивіда максимально поважаються, і диктатурами, де індивід — це лише функція краплі у морі, яка не має жодної цінності і сама вірить у це, бо або є натхненною жертвою пропаганди, або боїться проявити себе, бо знає, що посадять або вб'ють.