Плюси соціалізації — воно добре, коли є в кого спитати поради, і у момент прийняття якогось рішення враховувати чиюсь думку. Якщо пораду дала людина, яка шарить, то це полегшує життя.

Але є такий мінус, що завжди треба бути особливо уважним до мотивації та особливостей співрозмовника та розуміти, чим він керується у своїх поглядах та рішеннях, які у нього критерії, і чи вони співпадають з твоїми. З давно знайомими людьми це простіше, бо вже є певне бачення. Але може бути навпаки для тих, хто схильний до емоційного злиття та сліпий довірі давнім друзям.

Гарний приклад — розмови про чай або алкоголь. Якщо людина перепробувала купу різного алкоголю, то їй є про що сказати про якийсь ром чи віскі, але це нічого не означає, якщо її звичайна ціль — накидатись, і основний критерій — щоб зранку голова не гуділа. Питати сомельє про різні види вина чи віскі — тут моя культура споживання не дотягує, бо певні тонкі нюанси я якось слабо ціную, а мені подобаються смаки певного типу. Хоча якщо десь у полі зору з'являються сомельє, я зазвичай маю до них купу питань.

З чаєм схожа тема — багато хто п'є чай у якості тонізуючого напою та заради якогось стану, у мене інша тема — смак чаю мені дає певний стан, основні чинники — тип смаку та структура води, у якій заварений чай, це складається в якусь естетичну картину, як при прослуховуванні музики. Багато кому нема сенсу щось парити про хитрі китайські чаї, бо бува починається оце: а я купив дешевий чай на ринку, так він гарний, коли добре заварений, ти спробуй. Як і з алкоголем: отут дивись, вино сухе за 150 грн нічим не гірше за оте витримане за 350-400. Ходити на свята, які влаштовують такі товариші — окрема тема, завжди хочеться взяти з собою вино та пити лише його замість бути змушеним погоджуватись із тим, що дешеве вино може бути гарним, і дивитись, як не зіпсувати чийсь настрій чесною оцінкою. Хотілося б думати, що чесність — це найкраще, що ти можеш дати людям, але ні, це не так. Але й мовчання — знак згоди з тим, що фуфло може вважатися "на рівні", і так виходить, що близьке оточення на тебе навішує дилему, суті якої не розуміє.

Але при врахуванні чиїхось порад треба розуміти, чи співпадають критерії, але це не завжди очевидно, як і їхня розбіжність. Тут кожен обирає зручну презумпцію — або за умовчанням вважати критерії схожими, доки не доведено протилежне, або навпаки, вважати критерії різними, доки не буде помічена спільність. Мій вибір — вважати критерії якості різними, поки не помічу схожість. Комусь такий підхід ускладнював би життя, але мені він життя полегшує.