Іноді сам себе дивую — кажу, що в плані музики нічо не відбувається і т.і. Але принаймні на скрипці займаюся досить багато та ± системно, навіть беру курс на більшу системність, є вже певні успіхи, але цього весь час недостатньо. Граю якусь тему — там по нотах не попав, там смичок стрибає по струнах по-дурному, там десь текст забув, бо не займаюся відпрацюванням конкретно, а беруся за все потроху. Через це музикування стає таким типу хобі-заняттям, але перфекціонізм нікуди не подінеш, от і виявляється, що навіть за досить притомних результатів нема відчуття їхньої наявності. Хоча от заняття з викладачем потроху ставлять техніку на місце, це важливе спостереження. Отримання інформації про хоч і дрібні, але важливі нюанси на мене справляє магічний ефект.