Зустрів учора зранку на вокзалі нашу з дружиною подругу, яка була у неї у Польщі, мені дружина через неї кілька ніштяків передала, зокрема офігенну індійську теплу кенгурушку, у Кракові є з ними магазин. Передала також їхніх вершків 18% — цікавий виріб, щось між вершками та сметаною.

***

Через перебої з електрикою доведеться рухати онлайн-уроки. Що ж, будемо якось.

***

Треба звідки-то брати свіжі емоції, але музика як засіб та музична практика щось уже не працює, це проблема. Ясно, що у країні проблем більше і все таке, але є проблема, і треба якось шукати рішення, щоб психіка не скрутилася у трубочку.

***

Мене трохи б поставила на місце дисциплінованість. От, наприклад, регулярне прибирання, регулярні музичні заняття, графік виконання робочих задач по нових аранжуваннях. Все-таки вони потроху продаються, і чим їх більше, тим більше падає на пейпал. Та я ж такий, що мені треба розуміти умови угоди, дисципліна — це мій збиток, а що я отримаю натомість? От не дуже ясно. Хоча у даному випадку якщо мова йде про якесь структурування, яке дасть мені відчуття, що щось відбувається та існує порядок, якого я потребую для кращого функціонування психіки та вносить якусь ясність, що матиме терапевтичний ефект, то це вважаймо за аргумент.