Увімкнув якось на ютьюбі гарний туторіал з джаваскрипта, щоб перевірити свою толерантність до айтішної сфери. Цікаво, що завдяки досвіду з php/mysql та 1C мені все там зрозуміло, навіть дещо цікаво, але по ходу прослуховування виникає отеє давно забуте відчуття - специфічної дереалізації та роздратування, яке характерне для сприйняття айтішних заморочок. Щось усередині сильно пручається тому, щоб я цю хрєнь взагалі чув та сприймав.
Не те щоб я справді хотів перейти з професійної музичної сфери у сферу музики як хобі у вільний після айтішної роботи час. Треба вчитися чомусь новому, бо з цими кубинськими піснями я відчуваю, наче перестаю бути музикантом, три-чотири акорди, і навіть їх нема мотивації грати не лажово. Я б залюбки продовжив заняття з фарсі, бо скучив за цією культурою, але в тому нема сенсу. Я б почав вчити румунську або циганську, але сенс також неясний. Мова програмування - по суті теж мова, тим більше що мені вчити якусь нову мову простіше через розуміння логічних структур та об'єктно-орієнтованого підходу. Але з програмуванням така хрєнь, що я колись у конторі за півтора року + рік роботи з 1С для ненависної бухгалтерії так жорстко вигорів, що айті сфера для мене чисто психологічно закрита. У мене з'являється жива цікавість тоді, коли є якась цікава задача. У випадку з джаваскриптом я навіть можу уявити, що б цікавого можна було б створити навіть для власного сайту. Може, це стане рушійною силою для того, щоб трохи просунути своє знання у цій сфері. Врешті мені завжди було цікаво, коли я сам можу шось прикольне створити на веб-сторінці.

Звичайно, для мене історія з втечею з професійної музики була б величезним фейлом. Бився, бився, щоб просто взяти і здатись. Треба, щоб все було зооовсім погано, щоб я так зробив. Тим більше, знаючи, що мені не стало б сильно краще. Бо, отримуючи більше грошей, я б втратив те, що для мене цінніше.