Пішла  у мене тема, коли граю кубинські пісні, лажати у якихось несподіваних фрагментах. Кажу співачці: якась пошесть, скільки разів грав пісні, якісь глюки у місцях, які я наче давно й добре знаю напам'ять. Вона каже: може, тому що вони тобі набридли? Hell yes.
***
Одна з нових для мене пісень, яку нещодавно зняв для роботи: "Beautiful Maria of my soul". Сама пісня просто фончіком послухать нічо, але ж акомпанувать... Бутіфуль Марія оф май соул, більш сопливої назви не зміг вигадати жодний турецький підлабузник султанівських часів.

Поїздку у заміський клуб з басейнами вирішили прив'язати до річниці весілля. В цілому нічо так, хоча я не любитель басейнів, але то таки був відпочинок.

***

Потроху прокидаються заклади, з'являється робота, навіть івент нещодавно був. Паралельно з уроками є можливість не чіпати резерви, тим більше, що витрачаємо лише на їжу та десь іноді піти випити сидру з кесадільєю та устряків захавать кілька штук.

***

Пішов пограти на фудкорті на Поштовій. Місце, де відчуваєш власну тупу функціональність, коли треба для публіки, що прийшла пожерти та відтягнутися, лабать всяке джю-джю, і давайте щось активніше. Я трохи відвик від роботи такого штибу. Добре, що не вся моя робота є виконанням якоїсь однієї функції. Якщо б було так, я б відчував сильну фрустрацію. Або депривацію, якщо б не мав досвіду більш різнобарвної роботи.

***

Грав у закладі Berlin'89. Приємне місце. З колегою на дві гітари поганяли всяке різне, оце я розумію, бо кубинська тема шось мене реально прикумарила, і я пару тижнів від неї відпочиваю, наступного тижня вийду вже з ними працювати.

***

Думав, що загубив металевий кулон. Виявилося, що ні, він був удома, але про всяк випадок замовив собі ще таких парк штук, ще й не з першого разу, бо там існує різний дизайн.

Я не знаю, як назвати це відчуття, крім як тугою за батьківщиною.
Наскільки Індія стрьомна у багатьох аспектах, але моє - це моє.

Бачився якось із колегою, він почав вчити джаваскрипт. Сам гарний гітарист, але його дістало безгрошів'я. Я згадав, як коли я з'ясовував, як побудовані веб-сайти, мене вражали програмні елементи на сторінці, коли літає сніг, біжить рядок, замінюється колір елемента чи клік мишой створює феєрверк. Якщо з побудовою сайту я так-сяк розібрався, і мені це згодилося в роботі, то з джаваскриптом так не вийшло, бо там так не розберешся. Ввімкнув собі туторіал та дещо дізнався, потім посидів створив таку корисну для гітаристів-початківців вєщ:

тиц мишом.

Коли я займався програмуванням, займався музикою як хобі. Тепер займаюся музикою, іноді повертаючись до програмування як просто сфери, у якій я трохи шось тямлю, та я не можу братися за роботу на замовлення, програмування або є інструментом забезпечення власних потреб, або воно мене висаджує одразу, що навіть комп вмикати рука не піднімається. Можливо, створення таких веб-додатків, що були б корисними у викладанні гітари, це компроміс між моєю мотивацією та корисністю для інших.

Дійшли руки до кодування у джаваскрипті. Написав код, який виводить малюнок у вигляді грифа з крапками, виводить назви нот або вказує крапки на грифі, що відповідають певним тризвукам акордів. Кістяк є, працює, треба тепер вирішити супутні питання з динамічною зміною цих крапок на сторінці згідно вибраного у формі, поки що не розібрався з усіма потрібними методами.

Цікаво, є й інші ідеї. Мабуть, зроблю на сайті розділ з різними фішками, які стануть у пригоді новачкам. Розрахунок нот гами, гармонічних функцій у тональності і т.п. У якості хобі покатить.

У Хлібному усю дорогу крутять попсу 90-х. Каєф. East 17, Dr Alban і теде. Не в тому справа, що то ностальгічне музло, я не сумую за тими часами, то був треш. Чисто музично ця попса цікавіша, ніж те, чого потребує сучасний формат — не більше 4 акордів на куплеті і на приспіві. А там і фактура, і гармонічні фішки, і модуляції. Працювали ж люди.

Увімкнув якось на ютьюбі гарний туторіал з джаваскрипта, щоб перевірити свою толерантність до айтішної сфери. Цікаво, що завдяки досвіду з php/mysql та 1C мені все там зрозуміло, навіть дещо цікаво, але по ходу прослуховування виникає отеє давно забуте відчуття - специфічної дереалізації та роздратування, яке характерне для сприйняття айтішних заморочок. Щось усередині сильно пручається тому, щоб я цю хрєнь взагалі чув та сприймав.
Не те щоб я справді хотів перейти з професійної музичної сфери у сферу музики як хобі у вільний після айтішної роботи час. Треба вчитися чомусь новому, бо з цими кубинськими піснями я відчуваю, наче перестаю бути музикантом, три-чотири акорди, і навіть їх нема мотивації грати не лажово. Я б залюбки продовжив заняття з фарсі, бо скучив за цією культурою, але в тому нема сенсу. Я б почав вчити румунську або циганську, але сенс також неясний. Мова програмування - по суті теж мова, тим більше що мені вчити якусь нову мову простіше через розуміння логічних структур та об'єктно-орієнтованого підходу. Але з програмуванням така хрєнь, що я колись у конторі за півтора року + рік роботи з 1С для ненависної бухгалтерії так жорстко вигорів, що айті сфера для мене чисто психологічно закрита. У мене з'являється жива цікавість тоді, коли є якась цікава задача. У випадку з джаваскриптом я навіть можу уявити, що б цікавого можна було б створити навіть для власного сайту. Може, це стане рушійною силою для того, щоб трохи просунути своє знання у цій сфері. Врешті мені завжди було цікаво, коли я сам можу шось прикольне створити на веб-сторінці.

Звичайно, для мене історія з втечею з професійної музики була б величезним фейлом. Бився, бився, щоб просто взяти і здатись. Треба, щоб все було зооовсім погано, щоб я так зробив. Тим більше, знаючи, що мені не стало б сильно краще. Бо, отримуючи більше грошей, я б втратив те, що для мене цінніше.