Не можу не зацінити саунд.
Не те щоб "раніше було краще", або ж там люди якось вміли, як зараз не вміють, але у таких записах є щось саме таке, що я люблю. Оця стара обробка звуку, естетика балансу між інструментами, старі синтезатори - для тих, хто не хапанув часу падіння залізної завіси це все, мабуть, такий собі лоу-фай на любителя, а для мене такі записи емоційно заряджені чимось космічним, що можна було почути по тб, або ж послухати на початку серії "Альфа".
Лі Рітенура колись вживу бачив, мене вразив не стільки він сам, скільки його команда афроамериканських музикантів.
Та й Жоао Боско цю свою пісню й досі круто співає.