Грати кримськотатарську музику — ще той челендж. Теоретична іформація про структури та ритміку відсутня, хоча ритміка непроста, але навіть досвід з індійськими та арабськими ритмами в тому не допомагає. Отак і доводиться підшукувати якісь способи гри, часто некоретні відносно прийнятих у культурі. Ті проблеми, які я маю з цим, можна було б віднести до моєї ліні, якби інформація була на поверхні, а я б лінився брати те, що лежить. Але ж ні фіга. Я вчора подзвонив Джемілю Карікову, з яким знайомий з часів його роботи на каналі ATR, якось я був гостем його програми. Питав, чи є в кого брати уроки, хто з кримців є на материковій частині України, і міг би дати підказки. Каже, нема нікого, посібників теж нема, методика ніяк не розроблялася, кримським татарам історично було просто не до того, і їхня культура тому не пройшла стадій розвитку, характерних для інших локальних культур — у них самих купа проблем.

Але що я помітив ще давно, між кримцями та українцями практично відсутній культурний діалог. Як був відсутній раніше, так воно й зараз. Колаборації українських та кримськотатарських музикантів у програмах на каналі ATR — це максимум цього діалогу. І то вони б не запрошували українських музикантів, якби було достатньо кримськотатарських. Вони були вимушені розширяти бульбашку через окупацію Криму, тут спрацював дуалістичний ефект: біда змусила до діалогу з українцями. Так і я дізнався про їхню культуру більше, і гірше мені від того не стало як мінімум. Ясно, що люди ходять у Мусафір та чують там музику, але це не тягне на культурний діалог, це хавчік і музичний фончік.

З огляду на все це мені цікаво зробити кілька аранжувань кримськотатарських пісень для гітари соло та ансамблів, щоб у музшколах могли хоч щось грати, бо самі кримські татари не зробили майже нічого, щоб українці могли грати їхню музику з нот. У Джеміля Карікова є нотні збірки. Питаю: де їх знайти? Щось десь є в нього особисто, щось є в Криму, але там все ясно. Коротше, воно типу є, але нема. Такий от культурний діалог. Я замовив велику антологію їхньої музики, складену Каріковим. Це дорого, але вона має у мене бути.

Що мені цікаво у історії моєї власної залученості у культуру, якою я ніколи не прагнув займатися, а тепер сам проявляю ініціативу, на яку у мене неясно звідки взялася енергія, це ромський компонент. Як фанат ромської тематики я дізнався таку річ: музика кримських татар збереглася завдяки кримським ромам. Неймовірно, але факт. Саме вони зробили її виконання своєю роботою, вони створили хайтарму, а балканські роми, що осіли в Криму, додали своїх фішок. Кримські роми інтегровані у кримськотатарське суспільство так, що татари їх визнають своїми та поважають. Один з геніїв 20-го ст. скрипаль Енвер Шерфедінов був кримським ромом. А тепер в Києві склалася ситуація, коли колега кримський музикант залишився сам, а для роботи треба дует, і якось доля вивела його на мене, хоча ми давно знайомі, але як перкусіоніста він мене не розглядав, бо я не в темах. А у мене до музики традиційно ромський підхід, і це перетинається з історією кр.-тат. музики. Плюс мені цікава проблема діалогу, його відсутність я вважаю недоцільною і несправедливою, бо за будь-яких умов завершення війни вона наробить шкоди. Магічне мислення, помножене на дуалізм — це схоже на функції комплексної змінної, але вони працюють, так і тут — те, чого не існує чи не відбувається, хоча мало би, робить шкоду.